Додано
07.03.26 12:54:04
Про натхення.
Ну що ж тільки вчора написав, що беру паузу і не буду нічого викладати, бо пишу твір на конкурс і тут на: прилітає натхення. І ти все відкладаєш в сторону і пишеш те, чим гориш зараз . До речі саме так були написані "Перестріт " Та " Не по Божому" - там не було планування чи якихось роздумів . Вони були написані фактично за день під впливом НАТХНЕННЯ . Коли ти все відкладаєш все в сторону,щоб написати саме цей твір. Бо він не відпустить тебе доки ти його не викладеш на папері.
Так що сьогодні завтра вийде позаплановий черговий короткий хорор " Вибір". Бо інакше не відпустить.
А у вас як ? Чи буває - що твір приходить сам і не відпускає?
Герман Харрінгтон
114
відслідковують
Інші блоги
Якщо ви добре відчуваєте сучасні читацькі смаки у соц. мережах, розумієте, що чіпляє аудиторію, вмієте створювати короткі відео і вже ведете власний активний канал - цей конкурс для вас! Ми хочемо знайти людей, з якими зможемо
Зовсім забула написати про гарячу новинку «Привід для пліток», яка вже завершена❤️ У книзі є: ЧЖЧ Незаймана героїня Студенти Додаткові заняття з приємним фіналом Усі вважали Мілу нудною заучкою,
Що робити, коли життя летить шкереберть, а єдиний, хто підтримує тебе у важку хвилину - це рудий кіт із манією величі та кримінальними замашками? Марта була впевнена, що повністю контролює свою долю. Аж поки в її житті
Дорогі мої! Якщо ви думали, що після палаючої ночі на Марту чекає ідеальний, спокійний ранок — ви дуже помиляєтеся! Наш строгий аудитор звикла шукати підвохи у фінансових звітах, але раптовий ранковий дзвінок розніс
Я їхала трасою, була за кермом. Швидкість близько 130 км/год. Так, це багато. Але це була автомагістраль, де дозволена швидкість 140 км/год, і дорога була чудова. А потім у мене лопнуло колесо. Далі я пам'ятаю все уривками. Їду.
8 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиНу я не знаю. Мої " маленькі ідеї" на 15 сторінок виростали до 60-90... коли я переставали опиратися і починала писати.
Герман Харрінгтон, Ну, мініатюри класні пишуть Марія Залевська і Костянтин Гончаренко.
А загалом - є різний формат і короткий текст не обов'язково кращий, ніж довгий.
В мене так весь час, книга просто стає центром всього, не відпускає до кінця
Кожна вільна хвилина там, хочеться всі невідкладні справи зробити якомога швидше, аби нарешті повернутись до написання
О, так. Буває строчиш годинами і не можеш сі вспокоїти )) У мене так зазвичай напочатку книги - половина йде дуже швидко, середина просідає, я байдикую, змушую себе сідати і писати. А кінцівка постійно відтягується, ніби книга не хоче, щоб я з нею прощалася ❤️
Герман Харрінгтон, Ну ні, якщо нічого не можу написати, то я лежу ))
Було кілька разів, коли я писав цикл "Леді замку Саммерфелл". Після третьої і четвертої книги я прямо таки сам собі нив, що хочу відволіктись на іншу книгу, щоб не "закипіти". Але я розумів, що якщо я зараз перестану писати цей цикл, то потім вийде маячня, а усі ті ідеї, які я заклав у книги, випарилися б чи стали б гіршими.
Тому інколи, але подібних муз потрібно й душити всередині)
LibertyFox, Ото не треба тут насилля над живими істотами)
Буває)))
Олена Ранцева, +
Буває, звісно. Натхнення -- воно таке, капризне... )
І якщо воно приходить, то треба користуватися і писати, щоб не пошкодувати пізніше. Бо воно приходить не завжди.
Ірина Звонок, Точно )
Буває) якщо це якась ідея для невеликого об'єму, то варто її таки витягти з голови...якісь не по людськи залишити її там.
Ален Стеллс, 100%
У мене таке буває.. Музи, вони такі ( •̀ᴗ•́ )و ̑̑
Кіт Анатолій, В Кінга взагалі - Муз . Сидить в підвалі - і до нього потрібно самому спускатися))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати