Додано
07.03.26 12:54:04
Про натхення.
Ну що ж тільки вчора написав, що беру паузу і не буду нічого викладати, бо пишу твір на конкурс і тут на: прилітає натхення. І ти все відкладаєш в сторону і пишеш те, чим гориш зараз . До речі саме так були написані "Перестріт " Та " Не по Божому" - там не було планування чи якихось роздумів . Вони були написані фактично за день під впливом НАТХНЕННЯ . Коли ти все відкладаєш все в сторону,щоб написати саме цей твір. Бо він не відпустить тебе доки ти його не викладеш на папері.
Так що сьогодні завтра вийде позаплановий черговий короткий хорор " Вибір". Бо інакше не відпустить.
А у вас як ? Чи буває - що твір приходить сам і не відпускає?
Герман Харрінгтон
105
відслідковують
Інші блоги
25.06.2026 року Дорогий ШІ! Пишу тобі вдруге. Не тому, що за цей рік я раптом перестав тебе боятися. І не тому, що навчився жити у світі, де ти вже не гість, а повноправний мешканець. Просто, здається, наша розмова не закінчилася. Тоді
Відомо, що є два типи акторів : ті, які грають самих себе в різних обставинах і ті, які грають різні характери. Перші більш впізнавані і культові, тому що глядач "підсідає" на харизму певного типу і саме цей типаж шукає
Хай. Ми часто говоримо про те, що любимо читати. Хтось обожнює дарк-романи. Хтось — детективи. Хтось — скло, трагедії та історії, після яких треба дивитися в стіну й думати про життя. Але сьогодні мені цікаве інше питання.
Якщо ти плануєш публікувати свій перший твір на Букнет, у тебе в запасі повинно бути як мінімум 5-10 розділів або 50 тисяч знаків. Неймовірно приваблива обкладинка, влучна назва і... отакої — байдуже який сюжет. Добре,
— Привіт, дорогенький. Астраель скосив очі й майже не здивувався. В дверях, що відчинилися за його спиною, стояла Карлайла. Освітлення було тьмяним, тому він не бачив її обличчя, та переплутати цей силует не міг ні з ким
8 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиНу я не знаю. Мої " маленькі ідеї" на 15 сторінок виростали до 60-90... коли я переставали опиратися і починала писати.
Герман Харрінгтон, Ну, мініатюри класні пишуть Марія Залевська і Костянтин Гончаренко.
А загалом - є різний формат і короткий текст не обов'язково кращий, ніж довгий.
В мене так весь час, книга просто стає центром всього, не відпускає до кінця
Кожна вільна хвилина там, хочеться всі невідкладні справи зробити якомога швидше, аби нарешті повернутись до написання
О, так. Буває строчиш годинами і не можеш сі вспокоїти )) У мене так зазвичай напочатку книги - половина йде дуже швидко, середина просідає, я байдикую, змушую себе сідати і писати. А кінцівка постійно відтягується, ніби книга не хоче, щоб я з нею прощалася ❤️
Герман Харрінгтон, Ну ні, якщо нічого не можу написати, то я лежу ))
Було кілька разів, коли я писав цикл "Леді замку Саммерфелл". Після третьої і четвертої книги я прямо таки сам собі нив, що хочу відволіктись на іншу книгу, щоб не "закипіти". Але я розумів, що якщо я зараз перестану писати цей цикл, то потім вийде маячня, а усі ті ідеї, які я заклав у книги, випарилися б чи стали б гіршими.
Тому інколи, але подібних муз потрібно й душити всередині)
LibertyFox, Ото не треба тут насилля над живими істотами)
Буває)))
Олена Ранцева, +
Буває, звісно. Натхнення -- воно таке, капризне... )
І якщо воно приходить, то треба користуватися і писати, щоб не пошкодувати пізніше. Бо воно приходить не завжди.
Ірина Звонок, Точно )
Буває) якщо це якась ідея для невеликого об'єму, то варто її таки витягти з голови...якісь не по людськи залишити її там.
Ален Стеллс, 100%
У мене таке буває.. Музи, вони такі ( •̀ᴗ•́ )و ̑̑
Кіт Анатолій, В Кінга взагалі - Муз . Сидить в підвалі - і до нього потрібно самому спускатися))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати