Додано
07.03.26 12:54:04
Про натхення.
Ну що ж тільки вчора написав, що беру паузу і не буду нічого викладати, бо пишу твір на конкурс і тут на: прилітає натхення. І ти все відкладаєш в сторону і пишеш те, чим гориш зараз . До речі саме так були написані "Перестріт " Та " Не по Божому" - там не було планування чи якихось роздумів . Вони були написані фактично за день під впливом НАТХНЕННЯ . Коли ти все відкладаєш все в сторону,щоб написати саме цей твір. Бо він не відпустить тебе доки ти його не викладеш на папері.
Так що сьогодні завтра вийде позаплановий черговий короткий хорор " Вибір". Бо інакше не відпустить.
А у вас як ? Чи буває - що твір приходить сам і не відпускає?
Герман Харрінгтон
125
відслідковують
Інші блоги
Всім привіт ❤️ Вже першого листопада на Вас буде чекати моя нова книга " Власна Гра" ))) Мафія, стрілянина, драма, різниця у віці, і звісно багато кохання...це все що ми любимо❤️ А сьогодні хочу Вам представити
Книгу ЗАВЕРШЕНО. Бачила в деяких групах такі пости як Інтерв'ю з героями книг, цікава тема, але надто стисло.
І от я сиджу така, читаю таке інтерв'ю і тут до мене приходить така думка: а що, якщо зробити таке інтерв'ю
Любі мої, я тут принесла вам дещо новеньке. І, здається, цього разу моя остання нервова клітина офіційно звільнилася. Зізнавайтеся, хто любить історії про бідну, скромну, невинну дівчинку, яка потрапляє до елітного навчального
- Хочеш десь зупинитись повечеряти? – запитує Денис після довгої мовчанки. Ми вже їдемо добру годину і ніхто з нас не промовив ні слова. - Ні, - відповідаю пригнічено і відвертаюсь до вікна. Почуваюсь жахливо, не
Дорогі друзі. Спішу поділитися новиною: книгу "Спадкоємиця крізь час" завершено. Оскільки вона в передплаті, то я ретельно вичитую можливі одруківки і ближче до вечора натисну хвилюючу кнопку "Завершити".
Поки
8 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиНу я не знаю. Мої " маленькі ідеї" на 15 сторінок виростали до 60-90... коли я переставали опиратися і починала писати.
Герман Харрінгтон, Ну, мініатюри класні пишуть Марія Залевська і Костянтин Гончаренко.
А загалом - є різний формат і короткий текст не обов'язково кращий, ніж довгий.
В мене так весь час, книга просто стає центром всього, не відпускає до кінця
Кожна вільна хвилина там, хочеться всі невідкладні справи зробити якомога швидше, аби нарешті повернутись до написання
О, так. Буває строчиш годинами і не можеш сі вспокоїти )) У мене так зазвичай напочатку книги - половина йде дуже швидко, середина просідає, я байдикую, змушую себе сідати і писати. А кінцівка постійно відтягується, ніби книга не хоче, щоб я з нею прощалася ❤️
Герман Харрінгтон, Ну ні, якщо нічого не можу написати, то я лежу ))
Було кілька разів, коли я писав цикл "Леді замку Саммерфелл". Після третьої і четвертої книги я прямо таки сам собі нив, що хочу відволіктись на іншу книгу, щоб не "закипіти". Але я розумів, що якщо я зараз перестану писати цей цикл, то потім вийде маячня, а усі ті ідеї, які я заклав у книги, випарилися б чи стали б гіршими.
Тому інколи, але подібних муз потрібно й душити всередині)
LibertyFox, Ото не треба тут насилля над живими істотами)
Буває)))
Олена Ранцева, +
Буває, звісно. Натхнення -- воно таке, капризне... )
І якщо воно приходить, то треба користуватися і писати, щоб не пошкодувати пізніше. Бо воно приходить не завжди.
Ірина Звонок, Точно )
Буває) якщо це якась ідея для невеликого об'єму, то варто її таки витягти з голови...якісь не по людськи залишити її там.
Ален Стеллс, 100%
У мене таке буває.. Музи, вони такі ( •̀ᴗ•́ )و ̑̑
Кіт Анатолій, В Кінга взагалі - Муз . Сидить в підвалі - і до нього потрібно самому спускатися))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати