Слова, що ранять сильніше.

Я довго думала, що дарк-роман — це завжди про фізичну темряву: кров, біль, отруйну пристрасть, коли хтось когось ламає руками чи словами.

А потім зрозуміла, що для мене найтемніше — це зовсім інше. Це коли тебе тихо, ніби між іншим, зводять до «просто жінки». Коли твої перемоги розбирають на шматки: «пощастило», «випадково», «бо гарненька». Коли «ти не така, як ті істеричні феміністки» звучить як найвища похвала.

Коли навіть близька людина, не підвищуючи голосу, повільно вбиває в тебе думку, що ти маєш бути вдячна за те, що тебе взагалі помітили.

Моя героїня не вміє ковтати таке мовчки. Вона не грає в чемну усмішку й не дякує за «комплімент». Вона просто дивиться в очі й вимовляє одне коротке слово: "Ні!"

– Кеті, ти була сьогодні неперевершеною.

Я ледь кивнула. Хотіла відповісти, але Том раптом з’явився поруч і без запрошення вліз у розмову. Це було недоречно, занадто голосно і надто впевнено. Я навіть не дивилася на нього, лише краєм ока помітила, як у батька напружилася щелепа.

Розмова перейшла на справи іподрому, і Том почав говорити так, ніби це була його територія. Він узяв на себе забагато, говорив надто активно і з тією самовпевненістю, яка завжди межувала з дурістю.

– Кетрін, мене цікавлять нові жеребці. Ви займаєтеся продажем?

Я відкрила рот, щоб відповісти, але Том випередив мене.

– Звичайно! Ми можемо…

Я різко повернулася до нього.

– Томе, будь ласка.

Це прозвучало тихо, але в цьому тоні було попередження. Чітке і холодне. Він його проігнорував.

– Які вас цікавлять? Наші кобили народять яких забажаєте.

Я відчула, як усередині щось клацнуло.

– Томе, ти при своєму розумі? Ми не кошенят розводимо.

Кілька людей поруч замовкли. Напруга почала повільно згущуватися, як повітря перед грозою. Але Том вирішив не зупинятися.

І зробив найбільшу помилку.

– Шановний, це ж жінки. Прошу її не слухати. Можливо, критичні дні. Трохи туманяться думки, та й скачки даються взнаки.

У голові стало порожньо. Абсолютно порожньо.

Я навіть не встигла нічого сказати, як він нахилився ближче, ніби це була приватна сцена, а не публічне приниження.

– Кохана, тобі б варто відвідати душ. Від тебе пахне стайнею.

Тиша впала миттєво. Важка і неприродна. Хтось відвів погляд, хтось удав, що розглядає келих, але всі все чули.

Сказавши ,що від мене тхне стайнею…дуже шкода ,що він не відчув запах власної могили!

«Міст забуття»-Дарк-роман про британську мафію !❤❤❤
Темний, повільний, отруйний роман про сильну жінку, яка виживає там, де інші падають.