Бувають почуття, для яких замало земного простору. Вони піднімають нас до планетних країв і опускають у неймовірні водні глибини.

Сьогодні ділюся з вами своєю новою поезією «Шлях у забуття». Це вірш про те солодке божевілля, коли під ногами зникає опора, а в грудях розширюється справжній повітряний шар щастя.

У цих рядках ви знайдете:  Перлини-поцілунки: нескінченні хвилини, які хочеться зупинити.  Космічний масштаб: від буденних турбот до божественного дару. ❤️ Відвертість: про те, як важливо дихати однією людиною щогодини. ✨ Світло, що рятує: віру в те, що справжнє кохання змінює життя назавжди.

Запрошую вас зануритися у цей океан емоцій. Нехай ці рядки подарують вам мить релаксу та нагадають про найважливіше.

Читати вірш повністю тут: https://booknet.ua/reader/ya-znovu-pishu-b448348?c=4959945

Чи відчували ви коли-небудь таке кохання, яке веде в забуття? Поділіться своїми емоціями в коментарях! ❤️

#Яна_Тарасевич #ШляхУЗабуття #Поезія #УкраїнськаЛітература #Кохання #Лірика #Букнет #Аркуш #ВіршіПроКохання #Натхнення #06_03_2026