Вітаю!

Запрошую до нового розділу роману "Гораль. Не давши тобі піти".

Кохання буває сліпим. Адже як можна не вірити тому, кого шалено кохаєш?

✨✨✨

— Анно, повертайся. — суворо наказує Влас, наче не чує.

— До зустрічі в суді! — холодно випалюю.

— Я не дам тобі розлучення! Ти чуєш...

Волає Влас, але я тягнуся за телефоном, який задзвонив в цю мить. Номер невідомий, але я знімаю слухавку та вмикаю гучномовець.

— Доброго вечора! Це Анна Гораль?

— Так.

— Я б хотів з вами зустрітися. Маю багато інформації та компромат на вашого чоловіка... Коли вам буде зручно?

— Вибачте. Мені зараз незручно розмовляти. Якщо можна, я наберу вас завтра. — прошуся.

— Так, звісно. Я чекатиму вашого дзвінка. — погоджується незнайомець.

Кладу слухавку. Чомусь здається, що це якась гра, бо цей дзвінок виявився таким спонтанним, але головне яким вчасним. Прикипаю вимогливим поглядом до Власа. Напруга зростає. Бо судячи з його наляканого вигляду, він не в курсі хто мені телефонував. Усвідомлюю, що він все зрозумів, і зараз його розлючений погляд ще більше лякає мене. Влас же не бовдур і сподіваюся він розуміє, що уже програв. Тепер потерпаю, аби він не проявив свою агресію. Бо дуже добре знаю свого чоловіка. Він програвати не вміє. Бо коли це трапляється у нього починається істерика і тоді винні всі та вся...

Гораль. Не дам тобі піти...

Приємних емоцій!