Вже весна, але різдвяна історія продовжується...

Привітик, мої любі мандрівнички між світами!✨

Хочу вас порадувати, вже опубліковано кілька нових розділів до «Гріха у смарагдовій шкірі» ☺️

Хоча вже настала весна і сніг потрохи розтає, моя різдвяна історія все ще продовжує своє створення.

І чесно скажу, я поки не знаю, коли саме її завершу, тому не буду називати кінцеву дату.

Але одне знаю точно: ця історія ще має що розповісти ?

Перед тим як ви продовжите читання, хочу залишити тут невеличкий уривок. Саме з нього починається сцена, яка може змінити хід подій.

"Вона ходила навколо дерева, згадуючи. Показувала рукою місце, де він тоді стояв.

— А я стояла тут…

Грінч перевів погляд на сніг, саме там. Він пам’ятав цей день краще, ніж будь-яку бурю, яку колись здіймав. Маленька дівчинка, руде волосся та очі, які дивилися на нього прямо, без страху.

«— Чому ти крадеш подарунки?»

Він тоді не відповів, бо не знав, що сказати. Коли Айріс сказала:

— Ти був страшний… дуже страшний.

Грінч тихо хмикнув.

— Нарешті чесно.

Але коли вона додала:

— Але знаєш що? Я тоді чомусь не боялася.

Його погляд знову піднявся, жовті очі уважно стежили за нею."