☀️ С.Т.К ❀. Післясмак.

Крізь привідкриті повіки пробивалось яскраве сяйво – сонячні промені вже на повну хазяйнували в кімнаті, даючи зрозуміти – вже, напевно, полудень.

Міра прокинулась.

Перевернулась на спину – до цього вона лежала на правому боці, підтягнувши до себе коліна та обійнявши подушку. Потягнулась – повільно, знехотя.

Вставати відчайдушно не хотілось. Тіло було максимально розслабленим, вона все ще відчувала приємну знемогу та солодкий післясмак… того, що було вночі.


На задньому дворі бази був невеличкий садочок, біля якого вгадувались обриси городу – ті, хто будував це місце, вважали, що неофітам та їхнім наставникам не завадить запас свіжих овочів та фруктів. Після того, як колишні господарі пішли, рослини здебільшого або погинули, або здичавіли, а деякі під впливом магічної аномальної активності навколо перетворились на щось геть інше.

Хто б сумнівався, що Тріна знайдеться саме тут.

Травниця акуратно зрізала плоди з якогось дерева, що колись, за сукупністю зовнішніх ознак, було яблунею. Під ногами в неї лежав на землі клунок, вже наполовину повний іншою “здобиччю”.

– Раночку! – весело привіталась ельфійка, підходячи.
– О… привіт, – Тріна скоса глянула на неї, її щоки вкрив легкий рум’янець.
– Ану, ану, – Міра уважно придивилась до неї, – що вже сталося?
– Та нічого, – збентежено відповіла дівчина. – Тихіше не можна було? Ну, вночі…
– Соооонечко! – обличчя темної розпливлося в медовій усмішці. – Не завжди можна наказати своєму тілу замовкнути! А надто – коли відчуттів стільки, що воно просто не в змозі про них мовчати…
– Припини, – Тріна почервоніла ще сильніше. – І не називай мене “сонечком”, мені Дзена з його дурними жартами вистачає.
– Як скажеш, – Міра знизала плечима. – Але, зауваж, ти ж сама мені казала: “дивись, щоб потім пізно не було”...
– Та я ж мала на увазі ваші відносини взагалі, а не… це.
– “Це”, – єхидно всміхаючись, промовила ельфійка, немов смакуючи оте слово. – Уточнімо для ясності: коли ти говориш про ЦЕ… ти маєш на увазі саме ЦЕ чи щось інше?


– Ти дуже старався, промінчику… Але по-своєму. Всі ці затискання під стінкою – це мило, та не завжди комфортно. Наступного разу, – припіднявшись, нахилившись уперед та прогнувшись в талії, вона легенько стукнула його пальцем по носі, – я тобі покажу, як це роблять темні.
– А буде наступний раз? – хитро примружившись, запитав Кель.
– Ну не знаю, – ельфійка мрійливо потягнулась. – Може й буде… Може й ні… Все залежить від твоєї поведінки!
– Обіцяю бути хорошим хлопчиком, – криво всміхнувся Кель. – Чи… навпаки, треба бути поганим?

(зображення клікабельні)

Запрошую і вас розділити післясмак того... що відбулося в минулому розділі ;)

☀️Сяйво Темної Квітки ✹

А кому цікаво, коли, як і з чого все починалось - перша частина осьде:

☀️ Промінчик та Пелюсточка  ❀

9 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Alika Ost
05.03.2026, 11:09:10

Як гарно ❤️❤️❤️

Очерет
05.03.2026, 11:36:18

Alika Ost, Дякую) ❤️

Вітаю Вас))) Мені Ваші візуали дуже прийшлись до смаку)))

Показати 3 відповіді
Очерет
04.03.2026, 20:48:27

Адріан Анжелворд, Дякую))) ☀️

avatar
Ріна Март
04.03.2026, 20:14:58

А діточки виросли))))

Очерет
04.03.2026, 20:34:53

Ріна Март, О, так. В усіх сенсах ;)

Але вони такі гарненькі)) Так і хочеться за щічки вщипнути)

Очерет
04.03.2026, 20:34:44

Катерина Винокурова, Так, щічки дійсно нівроку)) Тепер теж звернув на це увагу =)

avatar
Дієз Алго
04.03.2026, 19:51:51

❤️❤️❤️

Очерет
04.03.2026, 19:54:20

Дієз Алго, ❤️☀️

avatar
Ромул Шерідан
04.03.2026, 15:14:52

А було гаряче)))

Очерет
04.03.2026, 15:19:59

Ромул Шерідан, О, це точно)

avatar
Олена Ранцева
04.03.2026, 15:10:55

Уф, як все прекрасно))

Очерет
04.03.2026, 15:16:59

Олена Ранцева, Йой, дякую вельми))) ☀️

avatar
Ганна Літвін
04.03.2026, 15:11:41

Прекрасні візуали✨️✨️✨️

Очерет
04.03.2026, 15:14:37

Ганна Літвін, Дякую ☀️

Інші блоги
Я потихеньку намагаюся повернутися ❤️
Мої любі, насамперед хочу сказати вам величезне дякую. За вашу підтримку, теплі слова та коментарі. Повірте, для мене це дуже багато означає. ❤️ Я потихеньку намагаюся повертатися до роботи. Не так швидко, як мені хотілося
Шалений вечір триває)))
— А хіба твоя дівчина не руда? — за спиною пролунав смішок. Що ж, хотіла вжалити, та не вийшло. Проте моє роздратування досягло небаченої до сьогодні позначки. Бо я розвернулася і серйозно сказала: — Вона
Вечірня Дзенографія, ч.5
Раночку, хлопчики й дівчатка - це знову... ну, ви зрозуміли, хто саме) – Ти Дзен, – він радше стверджував, ніж питав. – Ні, шановний, ви помилились, – я рішуче замотав макітрою. – Мене звуть Гюго, Віктор Гюго.
Коли вийде продовження: розклад усіх книг
Вітаю! За останню добу мене найчастіше питали одне: куди зникли книги і коли можна буде дочитати. Відповідаю всім одразу. Я переїхав на нову сторінку, тому всі історії публікуються тут заново, з першої глави. Перші глави
Степ та Олімп: запрошую вас у світ, де боги не...?
Сьогодні я прийшла до вас із чимось трохи незвичним. Не з новим розділом, не з анонсом прем'єри й навіть не з черговою порцією авторських страждань. Хоча без останніх, звісно, не обійшлося.)) Я нарешті вирішила показати
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше