Автори, що є найкращим моментом для вас під час створення книги ?
Для мене це перша думка, що приходить в голову, зовсім свіжа, незавершена ідея, той самий перший імпульс, з якого виростає ціла книга !...
І останні слова в книзі, відчуття завершеності, радість, що цю довгу путь пройдено...
Поділіться вашими думками !
7 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯ навіть блог цьому присвятила https://booknet.ua/blogs/post/426237 ))
Якщо коротко, коли ідея перетворюється на живий організм, все йде не за планом, герої бунтують і не слухаються. Ті, хто мав бути поганими, раптом виявляються хорошими і з певною мотивацією. А хороші оступаються. І вже немає чорного і білого, немає "правильних" сцен.
Джул, Дуже глибокий та цікавий погляд ! Зайду у ваш блог :)
Загалом весь процес написання, коли ідеї самі ллються крізь пальці і ти не можеш спинитися, пишеш і пишеш!
Це той творчий потік, за якого ти прагнеш відкласти всі можливі справи, аби нарешті повернутись до письма, коли справді кайфуєш від роботи над твором, це для мене найкраще, бо саме це відчуття дає змогу творити постійно, розділ за розділом, книгу за книгою ❤️
Кайла Броді-Тернер, Це супер !
Я взагалі отримую задоволення від самого процесу. У мене немає якогось одного сакрального моменту в стилі: “ось заради цього я все й починав”. Мені просто подобається створювати щось своє, цікаве. І це навіть не обов’язково книга. Це може бути наукове дослідження, музика, книга, кліп, озвучування твору, створення візуалів — та майже будь-що, де з хаосу раптом починає народжуватись щось живе й осмислене.
Мабуть, ще й тому в мене немає одного “найкращого моменту”, що я зазвичай більш-менш розумію, куди все рухається. Я приблизно бачу, що має статись, яким має бути результат. Він може вийти кращим, гіршим, глибшим чи яскравішим, ніж я уявляв спочатку, але все одно це не зовсім сюрприз. Тобто для мене цінність не в одній фінальній точці, а в самому русі до неї — у тому, як задум поступово обростає формою, деталями, настроєм і зрештою стає чимось завершеним.
Андрей Романенко (Black Silver), Але якщо говорити про чужу творчість, тут ситуація змінюється і є моменти, або цілі глави/кілька глав, які мене реально зачепили і їх багато. Наприклад, у “Графі Монте-Крісто” — момент пробудження Максиміліана в печері Монте-Крісто поруч із Валентиною. Або в “Герої fff-рангу” — ті кілька глав, де чорний дракон разом із героєм буквально рознесли дві третини світу під гаслом великої дружби, я просто валявся під столом. Це просто шедеврально! У “Царі Федорі”, в останній книзі трилогії, мене дуже зачепила кінцівка: коли герой (попадання у минуле), що прожив повноцінне життя в минулому, помирає там, але “виходить з коми” вже у майбутньому, а потім іде в музей на лекцію з історії й дізнається, як нащадки оцінюють його життя, наскільки їхнє сприйняття відрізняється від того, що було насправді, і як далі жили його діти, внуки, правнуки — і аж до сьогодення.
Момент появи Сон Джин Ву на острові Чеджу — це теж було дуже сильно. Та й загалом таких сцен у пам’яті чимало.
Можливість створити новий світ.
MoB, Це прекрасно ! Повністю згодна !
❤️❤️❤️
Крісті Ко, ❤️❤️❤️❤️
Для мене написання книги це поділитись своїми фантазіями. Дати їм життя.
Кіра Нолан, Це дуже класно !
Хижа думка, коли ти написав 2 частини і раптом зрозумів, що в тебе є сили, бажання та ідеї для ще двох)
Ось це найліпше для мене
LibertyFox, Це потужно !
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати