Бути першим у ліжку Кетрін — це сумнівний привілей для істориків-аматорів та невдах, що тішаться крихтами з бенкету життя. Він дивився на її список коханців, як на чергу засуджених до забуття. Його амбіції мали релігійний розмах і холодний блиск сталі. Його внутрішній гангстер-пророк з фатальною невідворотністю інквізитора викарбував на підкірці золоту аксіому: стати першим чоловіком у жінки — це всього лише безглузда біологічна випадковість, але стати її останньою катастрофою — це вже Божественне призначення.

​Він не шукав її прихильності й не збирався її завойовувати. Він готував для неї фінальний фінансовий крах, після якого єдиною валютою, що залишиться в її обігу, буде його ім'я. Але десь у найтемнішому кутку його розрахункової душі ворушився крижаний жах: він страшенно боявся, що ця жінка, з її макіавеллівським хистом до виживання, може просто оголосити дефолт за цим «зобов'язанням», залишивши його з повним портфелем нікчемних акцій його власної одержимості. Він був за крок до метафізичного тріумфу, сидячи в коконі своєї холодної люті.

​Раптом Альваро відчув дотик до своєї потилиці. Це було щось вологе і тепле. Амброзій, який сидів прямо за ним, подався вперед. В руках він тримав свою шовкову хусточку, вже давно перетворену на синю ганчірку.

​— Вибачте, Альваро, я просто не можу на це дивитися, — тихо, майже інтимно прошепотів Амброзій, обережно витираючи липкий лікер з коміра його піджака. — Поки Ви там у себе в голові будуєте плани захоплення світу чи думаєте про щось невимовно високе... я просто хочу, щоб Ви були чистим. Хоча б візуально.

​Він зробив кілька делікатних рухів, зчищаючи зацукровану синю жижу, яка текла Альваро за загривок.

​— Ви такий монументальний, коли мовчите, — продовжував Амброзій, розглядаючи потилицю водія з професійною цікавістю хірурга. — Але “Місячне сяйво”... воно абсолютно нівелює Ваш гангстерський шик. Кетрін, подивіться, я намагаюся врятувати його від образу зацукрованого деспота. Альваро, не ворушіться, там ще одна крапля біля вуха. Мені здається, якщо Ви зараз не повернетеся на землю з Ваших висот, Ви просто приклеїтеся до власної величі.

​Амброзій востаннє провів хусточкою по шкірі Альваро і задоволено відкинувся назад, лишаючи того в стані тихого сказу.

​У цей момент Форд Тадеуша попереду різко вильнув, ледь не знісши дорожній стовпчик. З вікна по пояс вивалилася Влада, розмахуючи порожньою пляшкою, ледь не вивалившись на дорогу.

​— Ей, цвинтарна еліто! — її крик легко перекрив свист вітру. — Федерал проситься в кущі, а Тадеуш вимагає видовищ! Рахівнику, ти збираєшся тиснути на газ, чи ми так і доїдемо до Голлівуду в режимі похоронної процесії?! Альваро, твій Паккард виглядає як катафалк на пенсії!

книга Ліки від сумних думок