Любі мої!

У нашому домі цієї ночі стало більше життя.

Наша рет-тер’єрка Дейзі народила вже вісім цуценят. І, здається, вона ще не сказала свого остаточного слова.

Сєня (моя дружина, по паспорту — Ксенія) — спокійна, зосереджена, світла — приймала пологи так, ніби все життя чекала саме на цю ніч. Грамоту «За значний внесок у собаче акушерство» вручено урочисто й без жодної іронії. Я ж допущений лише до функції тривожного хронікера: Дейзі дивиться на мене так, що я миттєво згадую про повагу до приватних кордонів.

Матіс, батько й представник поважної лінії німецьких вівчарок, бігає в легкій істериці. Йому хочеться батьківства, але поки що — карантин.

Натомість наші киці Нічка та Зіронька поводяться як справжні хрещені — ніжно вилизують малечу й отримують повний кредит довіри.

Тепер трохи серйозності.

Ми не планували потомства. Просто не знали, що дівчата рет-тер’єрів дорослішають блискавично. Перша тічка в Дейзі почалася у шість місяців, і стерилізувати під час неї вже не можна. Далі — природа взяла своє.

Тепер ми відповідальні за наслідки. І ставимось до цього максимально серйозно.

Мушу зізнатися: цуценята — літературні.

Перше пропищало щось дуже зухвале про класиків, друге вступило в полеміку. Третє, здається, буде поетом. Атмосфера в коробці вже інтелектуальна.

Я певен: зі ста відсотків із них виростуть музи — собаки, які сидітимуть поруч, коли народжуються тексти, слухатимуть мовчки й триматимуть дім.

Тож можу запропонувати поважному письменницькому товариству цуценят. За два місяці запрошую до мене в гості до Дніпра обрати собі вірного друга. Обіцяю посиденьки з чаєм, кавою, вином чи чимось міцнішим (потрібне підкреслити), теплі літературні теревені — можна й шашлик підсмажити.

Я б і сам відвіз, але з моїми двома центнерами з гаком такі подорожі вже дещо важкуваті.

Але.

Собака — це не натхнення в шерсті. Це щоденна праця й велика відповідальність. Тому до травня малеча залишиться з нами. І поїде лише в надійні, усвідомлені руки — туди, де створено належні умови, де є час, простір і розуміння, що тварина — це член родини на роки.

Особливо це важливо для тих, хто живе у місті. Рет-тер’єр — не диванна прикраса. Це американська службова порода, народжена для простору. Вона має проходити великі відстані щодня, бігати без повідка, контролювати територію, думати й працювати. Якщо господар не може забезпечити тривалий активний вигул і свободу руху — чесніше обрати іншу породу.

Рет-тер’єри — блискучі щуролови, фермерські охоронці, собаки-організатори. Вони вміють координувати навіть великих собак, але при цьому залишаються неймовірно ніжними й відданими людині. У поєднанні з німецькою вівчаркою — це характер, інтелект і серце.

Для мене немає проблеми знайти для цуценят новий дім. Ми з Сєнечкою товаришуємо з волонтерами. Я певен, що знайдемо кожному цуцикові доброго господаря. Просто зараз у мене з’явилася можливість поділитися цим щастям із вами, мої любі. Бо мені здається: ви того варті.

А поки що — у нас ніч без сну, коробка з теплом і відчуття, що дім раптом став ширшим.

І якщо чесно — це щастя.

ЗІ: Даруйте, я не можу розібратися, як сюди вставити світлини, тому вишлю посилання. На фото мама з малечою, Дейзі в дівоцтві, щасливий тато і дві хрещені:

https://drive.google.com/file/d/1p15u1pchkcGmr_rX6Py9Vs8oKkzvxhqN/view?usp=drivesdk

https://drive.google.com/file/d/1vQyMdbmfSjJNo_bDKYxQ_lWfYjgNIMWW/view?usp=drivesdk

https://drive.google.com/file/d/1YYyI1QEnHNn_6ypgOzsX_SioIpFExibQ/view?usp=drivesdk

https://drive.google.com/file/d/1WTiaBab01LfyWOHfkxYxFjuBHh-oWp89/view?usp=drivesdk

https://drive.google.com/file/d/17OGMR-UIBNI-OhQzNpeCGLHIvK5ZOGq1/view?usp=drivesdk

ЗЗІ: І не забувайте про мій безстроковий марафон читання ваших творів. Я вже пів списка прочитав і написав відгуки. Ось посилання:

https://booknet.ua/blogs/post/423470