Сьогодні — День письменника. Дивне свято на мій погляд. Ніби маємо святкувати те, що добровільно погодилися чути голоси в голові, розмовляти з вигаданими людьми і роками не вміти відповісти на просте запитання: "А про що в кінці-то кінців твоя книга?".

Я пишу хорор і трилер — іншими словами професійно копаюся в темному, холодному і неприємному. І чесно кажучи, як на мене це найбільш чесний спосіб говорити про реальність. Бо страх — це не монстри під ліжком. Це вибір. Це вина. Це правда, яку не хочеш чути.

Сьогодні хочу привітати всіх, хто не відвертається від темряви. Хто не згладжує кути. Хто не боїться зробити своїх персонажів слабкими, жорстокими, зламаними — бо такими бувають люди.

Колеги по перу, ви знаєте, що це за ремесло. Коли сцена не пишеться три дні, а потім раптом народжується за ніч. Коли сам персонаж починає сперечатися з вами. Коли сумніви гризуть сильніше за будь-якого сомнамбулічного монстра.

Ми всі трохи дивні. І це добре. Бо поки ми пишемо — страх має форму. А те, що має форму, вже можна перемогти.

Пишіть сміливо. Пишіть чесно. Пишіть так, щоб комусь стало незручно. Світ і так надто стерильний на словах і надто брудний насправді.

З Днем письменника. І нехай ваші найтемніші історії знаходять світло.

Ростислав Щуренко.