Кохання іноді доводить до божевілля

Уривок із сьогоднішнього оновлення:

"

— Чекай!

    Послушник невпевнено зупинився. Дівчина поволі підійшла до нього.

— Навіть ти уникаєш мене.

   Хлопець здригнувся і підвів голову. У сутінках листопадового вечора Люда здавалася примарою.

— Вам розчесати коси? Моя пані, вони у вас такі спутані...

— Не забивай мені баки, братику. До сраки те волосся! Мені потрібна моя дитина!

   Федір зовсім знітився. Його найбільшим бажанням було втекти.

— Моя пані, пробачте мені…

   Люда хмикнула й презирливо подивилася на нього.

— Ну й котися звідси! — вона щосили штовхнула бідолашного в груди, від чого той відлетів назад і гепнувся об стіну.

   Дівчина відкинула з обличчя волосся і видала дивний звук, схожий на гарчання. З жахом послушник усвідомив, що то вона так сміється.

— Пішов звідси! І решті скажи, щоб котилися під три чорти!

   Федір встиг зникнути перш, ніж Люда шпурнула йому вслід глечик з молоком. Посудина голосно дзенькнула, розбившись об стіну, і дрібні черепки вперемішку з молоком, попадали на кам’яну підлогу.

"