⛓️ Не антигерой - просто чоловік, якого зламали ⛓️

У нього було дитинство, в якому батько поставив перед ним хлопця і пістолет. «Або ти — або він». Йому було дев'ять. ⚖️

Семюеле Морелло став Доном не через жагу до влади. ⛓️ А тому що альтернативою була смерть. Він контролює все: людей, територію, емоції. Єдине, що він не зміг проконтролювати - жінку, яка дивиться на нього не з страхом, а з розумінням. 

❤️ Мені важливо було показати: він не «поганий хлопець з добрим серцем». Він людина, яка вижила. І це різні речі.

Я сиджу у своєму кабінеті з напівзаплющеними очима, лікті спираються на стіл, пальці впиваються у власні скроні. На столі розкладені її розрахунки, сторінки з тими "цифровими посланнями", які вона викрутила з мертвих тіл, креслення будинків, куплених за останні сімнадцять років ворогами...

 

І поки я намагаюся думати про Serrano - в голові лише вона.

 

Її сміх, її п’яний подих, її "поцілуй мене", її тіло під моїми долонями, те як вона тягнулася до мене - щиріша, ніж будь-коли.

Вона заснула десь годину тому, а я... Я сиджу тут, у темряві, з пальцями, що досі пам’ятають кожну лінію її талії.

 

Я не сплю не тому, що не можу. А тому, що боюся побачити її уві сні такою, якою хотів би мати наяву. Це найстрашніше - бажати її так, як я давно нікого не бажав.

Скільки років я стримую себе? Скільки років живу, ніби всередині мене вставлений гальмівний трос? Скільки років думаю, що втратив здатність відчувати щось більше, ніж холод?

 

І тільки вона - навіть коли просто дивиться на мене - робить так, що у грудях щось ворушиться.

Це небезпечно. Надто небезпечно.

 

Я знаю, що означає неконтрольоване бажання. Мій батько був його живим прикладом.

✍️ Читати розділи можна тут:
❤️Криваве полотно❤️