Привіт!

Сьогодні я хочу поділитися з вами своєю збіркою віршів «Нічна вода» — дуже особливою для мене книгою, народженою з тиші, сумнівів, болю, надії та довгих розмов із самою собою.

У кожному рядку цієї збірки — частинка моєї душі. Це не просто тексти. Це моменти, які я проживала по-справжньому: розчарування, очікування, любов, втрати, внутрішні битви й тихі перемоги. Деякі з цих віршів писалися вночі, коли світ засинає, а думки стають гучнішими за будь-які слова. Саме тому «Нічна вода» — це про глибину. Про ті почуття, які не завжди можна вимовити вголос, але можна довірити паперу.

Я довго вагалася, чи варто відкривати цей маленький світ іншим. Адже поезія — це завжди оголене серце. Але творчість має жити, має дихати, має знаходити свого читача. І якщо хоча б одна людина впізнає у моїх рядках себе — значить, усе було не дарма.

Буду щиро вдячна кожному автору й читачу за вашу думку та конструктивну критику. Саме вона допомагає побачити себе збоку, віднайти неточності, зрозуміти, куди рухатися далі й рости — не лише як автор, а й як людина.

Дякую всім, хто зазирне до цього маленького світу слів. Можливо, у ньому ви знайдете щось близьке, щось болюче, щось тепле — або просто тишу, в якій можна побути наодинці з собою.

А щоб ви могли трохи відчути атмосферу моєї творчості, залишаю тут один із віршів.

****

Моя душа наповнена сльозами,
А серце стиха плаче у пітьмі,
І біль говорить тихими словами,
Що знову відгукнулися в мені.

Я кожен раз схиляюсь над печаллю,
Молюся тиші, спогадам, рокам,
Думаю про те, що вже за даллю,
Що більше не повернеться до нас.

Мені здається — це, можливо, глупо:
Чекати, вірити й у сни тікать.
Мрії розбились — крихко й безгучно,
І казки більше нікому складать.

І сліз не стало — тільки тиша втома,
Холодний спокій, мов нічна вода…
А в серці лишилась невідома
Моя мовчазна й темна самота.