Постріл в серце

Ой, що ж тут відбувається?! Новий розділ "Я тебе спіймаю!" вже опублікований. Здається Джофрі щось приховує.

Я перехопив руків'я, відчуваючи, як пальці звично лягають на хват. Поклав срібну стрілу на поличку, до клацання закріпив хвостовик у гнізді тятиви та різко потягнув на себе. Верхнє і нижнє плече лука слухняно зігнулися, накопичуючи енергію. Тятива напнулася до межі, ледь не торкаючись щоки. 

Тільки коли стріла зірвалася з місця, я зрозумів, що не дихав.

Запала тиша. Така гучна, що стало боляче вухам. Я повернувся, щоб віддати лук Феліксу і побачив, що кузен стоїть з відкритим ротом, в очах читався справжній шок. Обличчя Олівії просяяло від захвату.

Я опустив лук і тицьнув його в груди ошелешеному Феліксу.

— Ходімо. У нас багато роботи, — схопивши Олівію за зап’ястя (можливо, трохи різкіше, ніж планував), потягнув її до виходу. Увесь цей час там стояла мертва тиша.

Поки ми йшли до ліфта та закривалися двері я відчував спиною десятки їхніх поглядів. Вони наче хотіли зробити в мені дірку. Я вже почав жалкувати, що не стримався, порушивши свою ж обіцянку не брати до рук клятого лука.

Щодо іншої моєї книги. "Знак дракона" вже майже завершений. Пишу останній розділ. Майже цілий день у мене сьогодні були танці з бубном навколо нього. Намагалася зрозуміти приховану мотивацію одного з персонажів. Бо цей момент не прописала у плані книги, сподіваючись на пам'ять. Довелося згадувати, що я планувала на початку)