Якось у свій вихідний, прокинувшись не від будильника, а від променів сонця, я пішов готувати запашну каву. По радіо залунала крута пісня Manfred Mann's Earth Band — For You, і я раптом відчув, як занурююсь у пригоду. Я з широко відкритими очима потрохи сьорбав каву, а уява на повну створювала історію, в яку я поринув цілком.

Роман написався так швидко і легко, що я сам був дуже здивований. Але історія вирвалася з мене сама. І, чесно скажу, я перечитував її вже декілька разів, хоч і знаю в ній кожен рядок.

Це роман, де космос — не стерильна лабораторія, а живий, трохи брудний, трохи абсурдний світ, де люди помиляються, жартують, закохуються й шукають сенс.

І я довго не розумів, як так швидко могло народитися те, що ще зовсім недавно було для мене новим жанром. А потім зрозумів: мені завжди подобалася атмосфера Firefly — ця свобода, це відчуття маленького корабля серед безмежного Всесвіту. Де є трохи безладу, трохи імпровізації, трохи авантюри.

Мені близький абсурд і легкість Guardians of the Galaxy — коли під серйозною обкладинкою ховається самоіронія.

І, звісно, пригодницький дух Star Wars — той самий поклик до мандрівки, до невідомого, до чогось більшого за тебе.

І от у той день воно вибухнуло яскравими фарбами моєї фантазії.
Єдина умова, яку я сам собі поставив, — щоб усе це дихало українською....