У 388 р. до Р. Х. Платон переконував старшин міста вислати з Атен усіх поетів і оповідачів. Він стверджував, що вони є загрозою для суспільства. Письменники висловлюють ідеї, але роблять це не у відкритій і раціональній формі, властивій філософам. Вони ховають їх всередині чарівної емоційності мистецтва. Проте, відчута ідея, як стверджував Платон, залишається ідеєю. Будь-яка захоплива оповідь передає нам заряджену ідею і змушує в неї повірити. Насправді, переконувальна сила оповіді настільки могутня, що ми можемо повірити в те, що відбувається, навіть якщо вважатимемо це відразливим з точки зору моралі. Платон наполягав на тому, що оповідачі є небезпечними людьми. І мав рацію...
Авторитетні особистості, як Платон, бояться загрози, яка надходить не від ідей, а від емоцій. Ті, хто при владі, не хочуть, щоб ми відчували емоції. Думку можна контролювати та маніпулювати нею, а емоції свавільні й непередбачувані. Митці лякають правителів тим, що викривають брехню і пробуджують у людях бажання змін. Саме тому, коли до влади приходять тирани, багнети їхніх розстрільних загонів ціляться у серце письменника....
Нарешті, якщо говорити про силу впливу оповідей, потрібно розглянути питання соціальної відповідальності митця. Я вважаю, що ми не відповідаємо за лікування соціальних недуг, відродження віри в людство, за наснагу суспільства і навіть не мусимо розкривати свою внутрішню суть. У нас є лише один обов’язок: говорити правду.... Однак перш ніж ви зробите наступний крок, поставте собі запитання: Чи це є правдою? Чи вірю я в сенс своєї оповіді? Якщо відповідь “ні,” відкладіть те, що написали, і почніть спочатку. Якщо “так,” зробіть усе можливе, щоб вашу роботу побачив світ. У своєму приватному житті митець може брехати іншим і навіть самому собі, але творячи, він говорить правду; а в світі, повному брехні і брехунів, чесний твір мистецтва завжди є актом соціальної відповідальності.
Роберт Маккі. Оповідь.
4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиТі, хто при владі, споконвіків намагаються тримати більшість соціальних процесів під контролем. Іноді це справді дозволяє зберегти стабільність, втримати систему від хаосу, не дати суспільству розсипатися під тиском емоцій і конфліктів. Але інколи той самий контроль стає гальмом — стримує нові ідеї, сповільнює прогрес, робить мислення обережним і шаблонним.
Проте є одне, що має бути у кожного — право на самовираження, адже саме воно є джерелом живої думки, творчості та розвитку. Без можливості говорити, писати, ставити під сумнів і пропонувати нове суспільство перестає рухатися вперед. Самовираження — це не загроза порядку, а простір для народження ідей, мрій і надії. Це спосіб людини залишатися суб’єктом, а не лише гвинтиком системи. І поки в людини є можливість чесно висловлювати себе, у суспільства залишається шанс на оновлення.
Герман Харрінгтон, Мислити — так, складно навчити. Бо мислення — це завжди дискомфорт. Це сумнів, це перевірка, це внутрішній конфлікт, це “а раптом я помиляюсь?”. А більшість людей, чесно кажучи, не дуже люблять постійно жити в режимі інтелектуального тренажерного залу.
Але от що цікаво. Якщо замість складної думки підкинути просту, зручну, бажано чорно-білу ідею — без нюансів, без відповідальності, зате з красивим поясненням “хто винен” — то раптом мислити вже нікому не потрібно. Всі як один підуть. А якщо ще й кожен крок підсолодити похвалою — “ти молодець”, “ти на правильному боці”, “ти особливий, бо думаєш так само, як ми” — то вже не просто підуть, а побіжать.
Бо прості відповіді — це комфорт.
Складні питання — це робота.
І тут іронія в тому, що навчити мислити важко, бо це довго, боляче і без гарантій. А от навчити повторювати — легко. Достатньо створити атмосферу, де за сумнів не хвалять, а за правильну репліку — дають печеньку.
Тому так, складно навчити мислити.
Але дуже легко навчити погоджуватись. І ще легше — навчити аплодувати, коли за тебе вже все вирішили.
Ну, я відповідально гоню всіх своїх героїв у терапію, щоб проблеми вирішували по дорослому)
Герман Харрінгтон, Не знаю) Але мій чат GPT мене хвалить, бо деякі речі читачі зчитують між рядків) Наприклад, що проблеми та дурний характер не романтизують, а щось з ними роблять)))
Я, звичайно, не підтримую Платона у його радикальних заходах)) але не можна не визнати, що він має рацію щодо влади емоцій. Мабуть, він мав трагічний досвід, що призвів до таких закликів.
Щодо твердження, що ті, хто при владі не хочуть, щоб ми відчували емоції - це, я так розумію, висновок Маккі. І він невірний в принципі. Емоції - найпростіший спосіб керувати людьми. Інтелектуальний рівень у всіх різний. Сфера діяльності, а отже, і специфічні знання - теж. Не всі розбираються у міжнародних відносинах, економіці і енергетиці ( до прикладу). Але емоції - те, що об'єднує всіх. Всі ходять в кіно і дивляться фільми.
Тому це найпростіший спосіб керувати людьми. Емоції змушують ігнорувати висновки розуму. Лідер натовпу - завжди керує емоціями. Навіть взяти до прикладу два улюблених жанри Букнету - еротику і слр. Тільки лінивий не писав, що там часто трапляються нелогічні речі. Але ми читаємо, навіть усвідомлюючи це.
Власне, люди з цієї причини і люблять сильні почуття - любов та ненависть - тому що вони забирають необхідність вибору й аналізу. Ти просто відчуваєш.
Герман Харрінгтон, Тому краще виховувати суспільство, яке не хоче бути натовпом.
Я думаю тут все вирішують гроші і зв'язки. Щоб розкрутити твір треба різна реклама на всіх рівнях.
Анастасія Коваленко, Талантам потрібно допомагати, бездарності проб'ються самі» — відома фраза поета Лева Озерова. Щось. Згадав цю фразу)))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати