Мій Невідомий Бельмондо.

Моє перше знайомство з Жан-Полем Бельмондо відбулося у… київському кінотеатрі Жовтень.
Тоді мені й на думку не спадало, що одного дня я писатиму про нього книгу.
Ми були звичайними куренівськими хлопчаками й бігали до «Жовтня» так, ніби там щоразу починалося нове життя. Навколо цього кінотеатру вирували справжні пристрасті: тут призначали перші побачення, тут ревниво поглядали одне на одного компанії з Куренівки та Подолу, тут інколи спалахували хлоп’ячі сутички — короткі, гарячі, але швидкоплинні, як літній дощ.
То був щасливий час, коли кіно не потребувало гучних та яскравих афіш  — достатньо було людського гомону й передчуття дива. А довжелезна черга до кас була найкращою рекламою.
Приблизно 1977-го року на екрані з’явився фільм із майже казковою для нашого вуха назвою в той час — «Чудовий» (фр «Le Magnifique» - примітка автора), з могутнім Жан-Полем Бельмондо та чарівною Жаклін Біссет у  головних ролях.
Радянська держава тоді суворо стерегла мораль. Достатньо було легкого натяку — оголеного жіночого плеча, повільного погляду, надто сміливої сукні з, боронь боже, глибоким декольте — й фільм отримував позначку «Дітям до 16 років». Заборонений плід, як відомо, солодший.
Ми, тринадцяти- й чотирнадцятирічні, вже почули від старших хлопців короткий, але вирішальний вердикт: «Кльовий фільм». Й нам цього було досить.
Готувалися до походу, як до таємної операції. Вдягалися «по-дорослому»: кепки насували мало не на очі, коміри курток піднімали вище — ніби ті коміри могли приховати наші худорляві шиї й зрадницьки юні обличчя. Хтось проходив. Декого завертали біля кас. Інших зупиняли вже на вході.
— Тітонько, ну пустіть, будь ласка… — благально шепотів хтось із «спійманих на гарячому».
Я вже не пам’ятаю як, але мені пощастило. І коли світло в залі гасло, а екран оживав, я із друзями забували про все. Й саме так – з такими «труднощами» того часу, я вперше побачив Бельмондо.

Книга має фото, які, нажаль, не можна публікувати в Букнет - немає технічої можливості 

https://www.facebook.com/share/p/1Dgqik6G8Q/?mibextid=wwXIfr

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
⛔️ Червоні прапори - це романтика? ⛔️
Чому ми так любимо чоловіків із червоними прапорами… але тільки в книгах?⛓️ Той, хто мовчить. Той, хто контролює. Той, хто небезпечний. Той, від якого “треба тікати”. І ми такі: ​​✨ - ой, ну він просто
❤️продовження на вас чекає. Гідропарк❤️
Якщо 48-та глава "Назви мене коханою" була вибухом правди, то 49-та — це тихий «вечір», який змінює все. Катя та Владислав нарешті виходять за межі своїх кабінетів, контрактів та театральних підмостків. ✨Ефект
Про оповідачів.
У 388 р. до Р. Х. Платон переконував старшин міста вислати з Атен усіх поетів і оповідачів. Він стверджував, що вони є загрозою для суспільства. Письменники висловлюють ідеї, але роблять це не у відкритій і раціональній формі,
Новинка + смачні знижки!
Привіт, мої любі Спокусники! Запрошую до новинки + знижки! «У ліжку з босом» Якщо є бажання згрішити ⚡то вам сюди за пікантними уривками — «Каналі для дорослих» Сьогодні діють знижчки✨ ✨“Подвійні
Чи написали б ви книгу для другої половинки?
Стало цікаво, чи погодилися ви написати книгу у жанрі якому пишите саме для своєї другої половинки? Таку книгу можливо не причає більше ніхто. Але вона може стати вашою спільною таємницею)))
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше