Доброї ночі! Хочу поділитися з вами моєю завершеною історією, а то писати писала, а так і не анонсувала її. Можливо, хтось пропустив, тож запрошую почитати! Історія писалася до мого улюбленого свята Івана Купала. Колись

Спускаюся на вечерю разом із Діаною. Дідько! Я і забула, що сьогодні в Георганова гості. А сама ж передавала повідомлення від Назаренка економці! Плюс чотири персони на вечері. Роззява. Я була впевнена, що вони всі — чоловіки,

Ми приземляємося в палаці, і Белгард особисто зустрічає нас. — Покажи свою драконицю! — просить друг, і я обертаюся. Розправляю крила і плескаю ними (хоч цьому я навчилася!), викликаючи металевий дзвін луски. — Красуня!

Що сталося з Едді Домбровскі між першою та останньою зустріччю з Джеймсом? Це запитання не давало мені спокою після проходження Silent Hill 2. Так з'явилася повість «Сайлент Хілл: На межі замерзання» — художня спроба

Вітаю всіх і бажаю мирного неба! Подивився я сьогодні один рілс про те, як "радісно" чекають російські мамаші своїх «героїв» з війни, і склався у мене такий вірш... Увага: буде трохи російської мови для достовірності.