Минуле формує нас, але майбутнє ми обираємо самі. Чи не так? ✨

У 17-й главі Яся опиняється на порозі великих змін: нова робота, амбітні плани на Буковель і... неспокійне серце. Поки Тьома одужує, тіні минулого в особі Лесі нікуди не зникають.

«Лише пізніше я дізнаюсь, за що саме мій коханий попросив вибачення» — ця фраза Ясі змушує серце стиснутися. Що приховує Тьома? І чи стане поїздка в гори з Глібом початком чогось нового?

https://booknet.ua/reader/shchodennik-dlya-kolishnogo-b446340?c=4955189

Ми зайшли до великого офісу майже у центрі Києва. Гліб йшов впевнено та посміхався. Його спокій мене чомусь зачаровував.
-    Яся Дмитрівно, доброго дня – сказав гарний чоловік у костюмі років 60,  - я Олег Савченко. Директор компанії.
-    Доброго дня – відповіла я. Долоні спітніли так, наче я на іспиті де нічого не знаю.
-    Яся не хвилюйтеся. Гліб мені все розповів про вас. Я знаю і вашого тата – після цих слів я трохи видихнула.
-    Так? Я і не знала.
-    Ми будемо раді бачити тебе частиною нашої команди. І сьогодні не співбесіда, а наше з тобою знайомство.
-    Дякую – я посміхнулася.
-    Я знаю, що Гліб готує проект у Буковелі, -  чоловіки переглянулися – і він хоче співпрацювати з вами. Тому я пропоную такий варіант.
-    Олег, - Гліб посміхнувся – вона мені треба.
-    Я пропоную, щоб Яся почала співпрацю з тобою від імені нашої компанії. Лише для портфоліо. Тим паче певні етапи твого будівництва робимо ми.
-    Ясь що скажеш? – спитав мене Гліб.
-    Я навіть не знаю, - я була здивована що все саме так відбувається – як для вас краще так і зробимо.
-    Тоді ми з Олегом все оговоримо на днях.