Якщо чесно, в мене вже є багато матеріалу для, безпосередньо, піару нової книги. Втім, як я і обіцяв, наступна книга буде дуже атмосферною, а тому розділи там виходять доволі великими. Я два дні поспіль пишу, а тільки от третю частину закінчив. Але ось вам ще один малюночок від ші. Це приблизно так я і уявляю той світ, що описую. 

Для розігріву, залишу тут частинку тексту, що буде у новій книжці: 

Час ще залишався, тож чоловік вирішив назбирати з усього острівка усе, що могло б піти як паливо для багаття. Вогонь-то він розпалив, але тепер попереду була не менш важлива задача — не дати йому згаснути. Та цю роботу він був готовий робити з посмішкою. За життя, Айвор не так вже й багато чого зробив, тож подібні перемоги, навіть якщо вони і малі, були для чоловіка величезними досягненнями. Зрештою, перший день на болоті він зміг пережити.

І ще: 

Повіки ставали все важчими, сидячи у темряві, чоловік і сам потрохи провалювався у тінь, до сну. Розуміючи, що довго він не протримається, Айвор підкинув у вогонь кілька додаткових гілок, що були доволі товстими й міцними, щоб палати довго. Обійнявши палицю, з якою він йшов, чоловік заплющив очі. 

 

Пісні цвіркунів, що так лагідно заспокоювали й надавали відчуття безпеки. Тихий шелест води десь, що виступає наче заднім фоном для жаб, що, наче за командою, усі разом прокинулись і почали квакати. Якийсь легкий сміх, що ставав все ближче — усе це було наче снодійне для Айвора. 

 

“Стоп!”, — пронеслася страшна думка у голові чоловіка

А щоб ви не сумували, я пропоную вам почитати інші книги, що є у мене. Особливо цикл, він доволі емоційний, не дивлячись на те, що це не хоррор!