Вітаю всіх любителів мафіозних історій. Ну що ж, Еліас і Скарлет уже приїхали до Монреаля, і Еліас навіть вспів поставити деяких людей на місце, але ми ж сюди прийшли не для цього? Кидаю вам невеликий спойлер, де Еліас, ну дуже харизматичний чоловік. 

— Роби, як хочеш, — я рушаю до дверей, що ведуть з кухні в коридор, а там уже дерев’яні сходи на другий поверх. — Можеш хоч біля дверей спати, але в свою кімнату я тебе не пущу.

Не встигаю зробити крок до сходів, як Еліас хапає мене за руку й притискає до стіни в коридорі.

— Ти що, зовсім з глузду з’їхав?! — не стримуючи роздратування, випалюю перше, що приходить в голову. — Ти, ненормальний збоченець!!! Відпусти мене негайно, інакше...

— Запам’ятай, Скарлет, — я ще ніколи не чула, щоб він говорив зі мною так строго, — я тобі не вірний пес, щоб спати біля твоїх дверей, а відданий вовк. Я спатиму тільки зі своєю жінкою — навіть тоді, коли її все дратує через навалені труднощі. Ти мене зрозуміла?

А от чи зрозуміла його Скарлет, чи ні, ми дізнаємося вже о півночі.