Вітаннячка!

В передостанній день зими у пʼятницю вирішила додати ще один невеликий розділ. А ще маю попередити:

не дивуйтесь, якщо не знайдете перших розділів. Я їх планую видалити.

Називайте це паранойею, але в інстаграмі є повідомлення про твори авторів з Букнет, які знаходять навіть на російських платформах у піратських версіях. Тому я не буду викладати тут повні тексти. Це одна з головних причин, чому я видаляю попередні розділи, щоб додати нові. Є ще інші, та то не так цікаво. 

Сенс в тому, що якщо хтось хоче згадати, як все закрутилось й дійшло до такогог трешу, у вас є кілька днів часу перечитати перші розділи. А потім я їх приберу. І опублікую нові. Доречі, "Міленіум" практично закінчено. .залишився останній підрозділ. І, здається, ц5е рекорд - 130 тисяч слів за 3,5 місяці. 

Редагування, звісно, ще попереду, і боюся, прибавиться ще трохи. К покип що ловіть продовження. 

"Лера пішла до вітрин своєю фірмовою ходою, взяла чай з лимоном. У сумці у неї лежав пакет із солодощами – другий із тих подарунків, що збирала молодша сестричка Мишка, і які він встиг їй запроторити на прощання. От буде йому зараз чудове застосування. Цікаво, а які цукерки більше сподобаються дівчині на виклик? Вахтерка вибрала горіхи, потім суфле, вафлі посіли третє місце.

– Привіт, – шелестячий пакет мелодійно брязнув дзвоником на червоному бантику. Блискнув крізь прозорий целофан так святково і привабливо різнокольоровими обгортками. – Чи з вами можна чай попити?

– А що, більше вільних місць немає? - неохоче звела на неї холодні, підведені ліловою підводкою очі Тоня, підняла вищипану брову з акуратним пірсингом на куточку - маленький такий стразик. А може й діамант.

- Це ти мені скажи, - зухвало відповіла Лера і сіла навпроти неї, порахувавши відповідь вже як запрошення. – Я шукаю роботу."

Перечитала і подумала, що не зробила ще жодної візуалізації Лери. Дивно. 

З любовʼю, Єва