А ось чому! 

(Ще один уривочок до вашої уваги)

***

Але найстрашніше чекало попереду.

Кілька днів потому Урсула, молячись, стояла навколішках. Двері келії відчинилися і на порозі з'явився отець Себастьян. Нечутно ступаючи, священник пройшов усередину і замкнув за собою двері ключем, який йому вручила абатиса.

Урсула запитливо дивилася на священника. Отець Себастьян поводився дивно. Не промовивши жодного слова, він нахилився над мішком, який приніс із собою. Черниця заворожено дивилася на широку спину священника, обтягнуту цупкою чорною сутаною.

Отець Себастьян, попорпавшись у мішку, обернувся до неї. Урсула відсахнулася. Священник тримав у руці батіг, яким шмагали себе флагеланти, що ходили з міста в місто, з селища в селище, передвіщаючи швидкий кінець світу і проповідуючи спокутування гріхів через страждання. Батіг потемнів від часу і засохлої крові. Три вузли були зав'язані на кінці мотузки, щоб болючіше впиватися в плоть.

Отець Себастьян наблизився до Урсули, затуляючи широкою спиною полум'я свічки. Урсула сіпнулася, намагаючись втекти. Отець Себастьян утримав її, схопивши за руку і притягнувши до себе. У сірих очах священика блиснуло щось, що змусило черницю підкоритися. Мабуть, так засуджений до страти ще намагається втекти від ката, але, побачивши його очі крізь вузькі прорізи маски, упокорюється і підставляє під сокиру беззахисну шию.

- Зніми рясу, – уривчасто наказав священник.

Чернецьке вбрання зісковзнуло на підлогу і залишилося лежати чорною плямою на сірих плитах. Урсула, боса, в одній сорочці, з розпущеним волоссям, стояла перед священиком, тремтячи від холоду і страху. Отець Себастьян, поплескуючи батогом об долоню, обійшов черницю. Зупинився за її спиною. Урсула гидливо здригнулася, відчувши на шиї дотик холодних пальців. Вдосталь помучивши її очікуванням, священик рвонув тонке полотно сорочки. Спина дівчини оголилася до пояса. Вона ледве встигла втримати сорочку на грудях.

Урсула чекала, не знаючи, чого чекає. Темний батіг флагелантів зі свистом опустилася на вузькі плечі, змусивши її скрикнути. Другий удар припав на спину. Урсула впала. Вона стогнала, звиваючись, мов змія, що потрапила в пастку. Отець Себастьян не знав жалю. Він шмагав черницю до повної знемоги. Він тішився її стражданням. Він похмуро посміхнувся, коли криваві смуги з'явилися на її спині. Кров бризнула на плити підлоги, на стіни... Кілька крапель потрапило на обличчя отця Себастьяна, протвережуючи його. Лише тоді священник зупинився.

Урсула не кричала. Вона слабо стогнала. Поплутане волосся розсипалося по її обличчі. Отець Себастьян відчужено спостерігав, як рубінові краплі повільно стікають із батога на підлогу. Йому теж потрібен був час, щоб опом’ятатися. Нахилившись, священик витер закривавлений батіг об поділ сорочки Урсули. Прикрив змучену черницю ковдрою і вийшов.

На порозі келії отець Себастьян раптом обернувся і, майже ласкаво посміхаючись, сказав:

- Спи спокійно. Цієї ночі грішне бажання не потурбує тебе.

***

Якщо вам стало цікаво, прошу зазирнути сюди: "Монастир Святої Бригіти".