Scorpion

Пустеля не прощає

— Води... — прохрипіла Рейні, ледь ворушачи спеченими губами. — Води!

Старий дерев’яний будинок видихав спеку. Сонячне світло безжально заливало кімнату, перетворюючи задуху на каторгу. Кожен промінь здавався розпеченим лезом. Рейні спробувала підвестися, але світ стрімко перекинувся. Ногу пронизав дикий біль, наче в кістку вкручували іржавий шуруп.

Пам’ять поверталася спалахами: пісок, швидкий рух хвоста, блискавичний удар... і темрява.