Отже, мої уявні читачі та цілком реальні колеги-письменники :) Сьогодні викладала розділи на відкладену публікацію й виклала все «Рівняння...» до кінця. І подумала, що ось воно закінчиться, буде епілог — і все. Далі буде інша книжка — і в читачів, і в письменника, а ця залишиться тією, що вже завершена. І це, здається мені, трохи сумно. Як ви ставитеся до своїх завершених текстів? Повертаєтеся до них з часом? Правите, змінюєте? Чи закриваєте цю сторінку й відкриваєте наступну?

Я довго не писала, роками. Відтоді як навесні 2014-го закінчила «Туман». Тоді події вибили мене з писання, потім якось було не до того, потім те-се, потім повномасштабка. А зараз я почала нову річ, робоча назва — «Зерна і плевела», міське фентезі з детективною складовою. І раптом виявилося, що я все ще можу писати відсторонено, і що це заняття дозволяє мені відпочити від того, що відбувається, переключитися і, дай Боже, комусь, хто читає мої тексти, теж допоможе — провітрити голову, подумати про чиєсь велике кохання чи хитрі плани, а не про все те, про що ми з вами постійно думаємо ці чотири роки — як вижити і як зробити так, щоб усі свинособаки здохли.

Тож ось чому я тут — хочу робити щось хороше не тільки для виживання і не тільки для ЗСУ, а просто в ефір. Сподіваюся, це працює — хай навіть для жалюгідного десятка читачів, це не важливо. Розкажіть, чому ви тут?