Ви думаєте, що для розлучення потрібен вагомий привід: зрада, аб’юз чи алкоголізм? А що, якщо приводом стає порожнеча?
Коли поруч із Вами не партнер, а ідеальний виконавець, який просто закриває Вами свою діру самотності, бо боїться тиші у власній квартирі. А Ви в цей час закриваєте ним дірки в логістиці свого життя.
Чи є сенс зберігати «спільну оренду реальності», якщо ціна за неї — самогубство Вашої душі?
Чи має жінка моральне право на розлучення, якщо в неї немає «переконливої» причини для соціуму?
Есе: Спільна оренда реальності
11 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиМені в цілому не подобається концепт "слухняного" партнера. Це не дитина, хоч і її треба сприймати як особистість перш за все, а не любити за виконання вказівок
Стосунки, на мій погляд, це не те, що можна розкласти на полички і вибудувати єдиний алгоритм дій, кожна людина різна, кожна пара різна
Якщо не працювати над стосунками, всі вони з часом стають незручними, і це нормально, бо людина може бути "не твоєю" і так, ти можеш виявити це після багатьох років стосунків
Часом зникають почуття, це прикро, але теж, на жаль, цілком реальна ситуація
Якщо обоє вважають необхідним спробувати зберегти ці стосунки (бо це потрібно їм обом, а не їх дітям, батькам чи красивій картинці інстаграму), вони можуть працювати над ними, говорити ротом про свої переживання, сходити на терапію. І так, це не панацея, бо не спрацює з усіма
Коли в стосунках некомфортно, потрібно усвідомити яка причина втрати комфорту, проговорити її, і це справді значно важче, ніж здається. Ми живемо у соціумі, де обговорення власних почуттів прирівнюється до скиглення і порівняння з тими, кому важче. Тож людям, здебільшого важко ділитися стороннім. Та якщо ділитися важко партнеру, це привід замислитись.
Ех, такий срач пропустив (ಠ_ಠ)
О, наче в тредс попав (◕‿◕) Шкода, що нема смайла з попкормом (づ ◕‿◕ )づ
Кіт Анатолій, :)
Для соціуму це зазвичай виглядає дуже просто й зручно пояснюється: «усі біди від того, що жінці стало нудно». Такий собі народний варіант — «сиділа, сумувала — шлюб зламала». Бо ж значно легше списати все на примхи, ніж копнути трохи глибше.
А якщо без романтизації й страшних слів, то в більшості випадків причини доволі приземлені й повторюються з дивовижною стабільністю:
1 її банально перестали чути — не слухати, а саме чути;
2. Її перевантажили побутом, де вона з партнера непомітно стала сервісною службою;
3. вона перестала відчувати повагу до себе, навіть якщо зовні «все нормально».
Герман Харрінгтон, Варто давати визначення термінам. Наприклад, що таке "примха". І варто відповідально підходити до шлюбу - а це в свою чергу означає, що обоє партнерів мають бути достатньо зрілими для нього. І ніхто з них не "виховував" іншого, аргументуючи віком чи психологічною незрілістю. Але варто позбавлятися відносин, якщо вони стали пасткою, якщо сторони не можуть вибудувати баланс ( не продавити, не підкоритися - а саме вибудувати такі відносини, які комфортні для обох) Якщо цього не виходить - отже, ви обрали не ту людину. Сексуальна привабливість і сумісність нє є вирішальними у відносинах між людьми, як би авторам популярного жанру Букнету не хотілось про це мріяти))
Да до речі забув сказати саме головне - слухняний чоловік , ідельний виконавець волі жінки - це ГАНЬБИЩЕ чоловічого роду . Він не зможе бути опорою і прикладом, захистом та надією .
Тому в такому випадку можете сміливо подавати на розлучення . Толку з того не буде все одно.
Взагалі - так. Але наступним у ланцюжку постає питання - а нафіга було взагалі виходити заміж за "м'ясний логістичний дрон", щоб потім привід для розлучення шукати?)
Morwenna Moon, Міняється все і завжди. Але не завжди - кардинально. Я це написав через те, що є безліч прикладів невдалих шлюбів саме з тієї причини, що хтось (він, вона, обидва - неважливо) з самого початку не думав як слід головою.
А так - можливо все.
Загалом, інститут шлюбу - більш грунтується на матеріальній вигоді. Вдвох простіше ростити дітей, займатися побутом, вдвох - маєш підтримку у хворобі чи якихось негараздах. Постійний сексуальний партнер) Як тільки всі ці потреби окремо взята людина зможе закривати самостійно - потреба в шлюбі відпаде ( крім сексуального партнера). Тоді разом будуть лише ті люди, яким дійсно пощастило знайти свою половинку. Більшість ж буде міняти партнерів - не в плані конвеєру, а в плані - закінчились почуття - розбіглися.
Дієз Алго, Дякую за Вашу думку✨
Обоє мають це моральне право. Але ніхто ним не користується, поки не зустріне альтернативу. Бо - нащо? Все ж нормально - ніхто не б'є, не п'є, не гуляє. Тягнуть разом лямку. А лишиш - одразу береш на себе вантаж негативної суспільної думки, та і своєї також - чого тобі не сиділося, кому ти краще зробила? Це якщо варіант без дітей. А з дітьми - тим більше ніхто не піде.
Дієз Алго, Ви дуже влучно описали цей соціальний механізм — саме так він і виглядає для більшості: як нескінченна «лямка» та страх осуду. Але є ще один варіант, значно важчий — коли люди йдуть саме «в нікуди».
Саме про це історія моєї героїні. Коли внутрішня руйнація та порожнеча стають настільки нестерпними, що самотність є порятунком
І чоловік, і жінка мають моральне право на розлучення, якщо їм не комфортно у шлюбі. Крапка. Все інше — маячня.
Магістр Анімарум, "Коли кінь здох, треба з нього злізти" - не дурна людина придумала такі слова. Це, до речі, стосується обох статей.
Терпіти точно не треба. Все, що терпиться - потім перетворюється на виразку. Буквально.
А цікаво, що скажуть жінки)))
Ромул Шерідан, Ви абсолютно праві, і я вдячна за це доповнення. Звісно, життя виходить з обох, бо порожнеча в парі — це завжди спільна «оренда» реальності, яка перестала належати людям.
Трагедія «правильності» саме в тому, що вона стає безпечною ширмою: поки немає дебошів чи алкоголізму, соціум вважає, що все гаразд. Але відсутність почуттів і перетворення на «ідеального виконавця» вбиває суб'єктність обох партнерів однаково. Мій текст — це погляд з боку жінки, але цей механізм руйнації універсальний для людини як такої
Якщо до партнера немає більши тяги (у всіх сенсах), з ним нецікаво, неяскраво, душа хоче більшого, іншого - то, мабуть, є резон відпустити одне одного та не мучитися самій. Не мучити партнера, який, ймовірно, теж відчуває, що стосунки тріщать
Юрій Гадзінський, Дякую за Ваш погляд! Моя героїня, власне, так і вчинила — обрала не мучити ні себе, ні партнера ілюзією «нормальності»
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати