Дорогі читачі та автори))

Оновлення роману "Капкан для метелика"

Візуал ✨ 

Уривок з глави:

Вечеря нагадувала виставу, де декорації були занадто дорогими, а сценарій — написаним кров’ю на шовку. Лея стояла перед дзеркалом, затягуючи блискавку на ізумрудній сукні. Тканина холодила шкіру, але руки Джонатана, що з’явилися на її плечах через мить, були гарячими. Він допоміг їй з застібкою, його пальці навмисно повільно ковзали вздовж хребта.

​— Ти ідеальна, — прошепотів він, дивлячись на її відображення. — Моя маленька гордість.

​Коли прийшли гості, Лея відчула нудоту. Неля Гарден була у захваті. Її чоловік, приємна людина в літах, розглядав квартиру з неприхованою заздрістю.

​— Ох, Леєчко, вам так пощастило! — сплеснула Неля руками, пригублюючи колекційне вино, яке Джонатан розлив із невимушеною грацією. — Такий чоловік… і така турбота про мистецтво. Ви ж знаєте, зараз меценатів не знайти, а тут — ціла майстерня та ще і з обладнанням! Джонатан сидів на кутку столу, тримаючи келих за ніжку. Він не зводив погляду з Леї. Щоразу, коли вона намагалася вставити слово про роботу чи плани на наступний тиждень, він м’яко перебивав її, кладучи руку їй на коліно під столом.

​— Лея зараз трохи перевтомлена, — казав Джонатан, і його пальці ледь помітно стискали її стегно, змушуючи її замовкнути. — Лікарі наполягають на повному спокої. Я навіть думаю, що їй варто взяти творчу відпустку. На рік. Чи не так, люба?

​Неля Гарден закивала, жуючи делікатесну качку.

Приємного читання ✨.