Важливі новини!

Всім привіт! Від сьогодні нові глави мого сучасного любовного роману  "Неприборканий трофей" виходитимуть щодня! 

Що буде, якщо одного дня ти погодишся на фіктивні заручини з найнебезпечнішим чоловіком міста, щоб врятувати найдорожчу людину? Він не шукав кохання. Йому потрібна була слухняна наречена для гри, правила якої пише лише він. Проте вона висунула свою умову, яка мала стати її гарантією: “Сторона А не має права на інтимну близькість зі Стороною Б.”

Але що робити, коли небезпека не лише у його владі, а й у власному серці?

Уривок:

— Отже, Сніжано, — він веде в танці впевнено, майже агресивно. — Дивлюся я на вас і не вірю. Жодному твоєму погляду, жодному його жесту.

— Твоя віра не входила в умови нашого свята, — відказую я, намагаючись тримати дистанцію.

— Облиш гучні словечка. Я знаю Захара все життя. Він не вміє кохати. У його грудях замість серця  калькулятор. Тож давай чесно: чому ви одружуєтесь? Яку ціну він назвав за твою роль?

Кирило підозріло зіщулює очі й здається, бачить мене наскрізь. Я гордовито задираю голову:

— Не знаю, що у нього замість серця, але я його кохаю, — повторюю  завчену фразу, але мій голос зрадницьки тремтить.

— Кохаєш? — Кирило тихо сміється, наче я розповіла якийсь жарт. — Дитинко, ти хоч знаєш, що сталося з його останньою великою любов’ю? Її звали Олена. Вона теж так дивилася на нього, а під час медового місяця її знайшли мертвою у готельному номері.

Я відчуваю, як всередині все холоне, повітря в легенях стає густе. Я роблю вдих, але він не доходить до кінця, ніби хтось обережно перекрив кисень. Кирило надто уважно дивиться на мене, оцінює мою реакцію. Помітивши розгубленість,  вдає здивування:

— Захар не казав, що був одружений?

Не знаю, як реагувати. З одного боку, якщо ми заручилися, то Грозовський мав би мені про це сказати, а з іншого, можливо Кирило бреше і перевіряє як я відреагую. На мить стискаю губи:

— Він не любить про це говорити. Може скажеш, що відбулося насправді?

AD_4nXd8ESME-kjRgqUfepJqahf3UEnwZe1Rwcfjrds-HNS0v-sRreKP-jhR7zKkIzdKBtJbdZlddCthYhu6EqyS78DYZuA1ot_ifnc5VuZR3P1Jfj20D0xWRoH7eJo_utOF_-pBA-Zadg?key=2UiwKx3qNDVFBph4ZX5z-g

 

Підписуйтеся на МОЮ СТОРІНКУ!

Також мене можна знайти у фейсбук, ТікТок та інстаграм.

❤️Ваша Аврелька!❤️

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Олена Гушпит
26.02.2026, 10:14:53

Дуже класна історія!!! ❤️❤️❤️ І чудова новина!!! ❤️❤️❤️

Чудова новина. Дякую

Інші блоги
Подруги сумують, але...
Сьогодні подруги сумують разом із дощем, але ж ми знаємо, що після дощу завжди виходить сонце! І в житті теж так буває. Жінки у пошуку маленького щастя 2
Як автору-початківцю не загубитися в Букнеті?
У мене є питання. Серйозно. Якщо хтось знає відповідь — пишіть у коментарях, бо я вже починаю підозрювати, що десь існує таємний клуб авторів, куди мене забули запросити. От скажіть мені: як автору-початківцю привернути
Повернення
Усім привіт. Після довгої перерви я нарешті повернувся. Знаю, що «Коли погасне сонце» не знайшла такого відгуку, на який я сподівався. Але це нормально. За цей час я багато чого переосмислив, переглянув свої помилки
Знайомство таке собі вийшло...
Непоганий удар як для хлопчиська, подумки всміхаюся я. Адріан почувається загнаним у кут, якщо зважився на крайні заходи. Вдарити лорда — це самогубство. Але чому хлопець настільки боїться мене? — Я не повернуся. Ви
Візуал до дарк-роману "Відлуння стуку її підборів"
Данієль МакЕвері
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше