Добрий день) Сьогодні запрошую вас до смачної історії “Мій ректор — гусь”. 

Цитата:

 — От невже не можна було змовчати? А якби він вас спалив би? А якби дійсно серце стало?

— Га-набель... — ні краплі не соромлячись промовив він. — Цей стариган ще нас із вами переживе. Я ще не бачив жодного нелюдя настільки ж нахабного та живучого. Нічого йому не буде.

— Йому може й не буде, а мені після ваших "Га!", — перекривила його, направляючись в кабінет ректора в кінця коридору, — точно треба буде йти до лікаря. Ніяких нервів не вистачить.

— Полікувати вас? — спокусливо протягнув ректор, але не врахував, що гусак, який намагається загравати, виглядає до біса смішно. Мій сміх у цей момент певно чула половина академії. — Га-дептко!

— Що? — сміялася ще дужче від цього басовитого звернення.

— Вам казали, що у вас немає ніякої совісті...? — ображено надув щоки гусак на моїх руках та відвернувся, поки я відкривала його кабінет. — Я тут намагаюся...

— Що? — весело перебила, зачиняючи за нами двері та ставлячи ношу на лапки. — Лікувати мене гарним настроєм? У вас чудово виходить.

А також до кавової історії “Відьмина служба підтримки”, до розповіді про соковиту курочку “Кексик для Санти” та спокусливої відбивної в “Совісті для диявола”. 

Телеграм   ★  ТікТок    ★   Інстаграм  ★    Ютуб