Запрошую до нового ромиану "Приватний режим" від Мар'яни Долі! 

Рута — журналістка і блогерка, яка захоплюється трукраймом. В коментарях під її відео все частіше з'являється незнайомець під ніком Марс. Зрештою Рута розуміє, що Марс стежить за нею. Хто він такий і яку мету переслідує? І чому Рута відчуває одночасно страх і потяг до свого сталкера?

УРИВОК ДЛЯ ВАС:

— Ходімо, буде погано, якщо копи зловлять таку хорошу дівчинку на нелегальних перегонах, — він кивнув на свій мотоцикл, який був позаду нього. — Якщо, авжеж, не боїшся швидкості.

— Не боюся, — похитала я головою, хоча голос здорового глузду заволав, що це дуже необачне рішення — кудись їхати з зовсім незнайомим чоловіком. Але я заглушила його, сказавши собі, що опинитися в поліції — теж не кращий варіант. Ну, що буде те й буде, зрештою, у мене в сумці лежав перцевий балончик…

Він усміхнувся і швидко пішов до мотоциклу, кивнувши, щоб я йшла за ним.

Коли він сів, то посунувся вперед. Позаду нього було ще багато місця. 

— Сідай, — скомандував він. — І вдягни це, — він простягнув мені свій шолом. 

Трохи повагавшись, я вдягнула шолом і сіла на мотоцикл, поклавши руки на його талію. 

— Посунься ближче і міцніше обхопи мене за талію, щоб не впасти, — сказав він, заводячи мотоцикл. 

Я так і зробила, міцно вхопившись за нього і відчуваючи під своїми руками сталеві м’язи. 

Він зірвався з місця саме тоді, коли я побачила, що на трасу стадіону заїжджають поліцейські. 

Незнайомець поїхав прямо їм назустріч, маневруючи між автівками. Поліція ніяк не встигла відреагувати. Мені було страшно, бо ми їхали ніби по зустрічній смузі і могли врізатись в машини, але разом з тим я відчувала якийсь захват. Все тіло напружилось, всі відчуття ніби загострилися… 

Поліцейські нічого не встигли зробити. Я і сама не встигла навіть озирнутись, як ми вже були далеко від стадіону. І тільки тоді незнайомець раптом доволі різко зупинився.

Так різко, що моє тіло хитнуло прямо в нього і я притислась до нього ще міцніше в районі грудей. Чомусь від цього по моєму тілу побігли мурашки, і я швидко відсторонилася.  

Тільки в цю мить я зрозуміла, що навіть імені його не знаю. І чомусь перше, що прийшло мені в голову, це запитати саме його імʼя:

— Як тебе звуть

Ця історія бере участь у конкурсі Дарк-романів, тому  авторка буде безмежно вдячна вам за підтримку!
Додавайте книгу "Приватний режим" до бібліотеки і ставте їй сердечко - так ви точно не загубите її і дізнаєтесь, що буде далі!
Продовження — щодня о 21.00!