Оновлення новинки

- Вип'ємо за нас, - весело промовляє Дем'ян і тягнеться до мене з келихом.

Я змушена відірватись від смачної курки, щоб цокнутись з братами. Надпиваю вино і знову припадаю до крилець.

- Дем'яне, або ти геній, або я дуже голодна, - кажу задоволено, облизуючи пальці.

- Сподіваюсь, перше, - відповідає з надією.

- Скоріш за все друге, - сміється Давид.

Я теж усміхаюсь. Напруга в тілі зникає і я розслабляюсь, насичена смачною їжею. Доїдаю рештки і допиваю келих вина. Настрій підноситься і я навіть перестаю злитись на братів. Все ж таки вечеря вийшла дуже смачною та приємною.

Раптом блимає світло і через секунду люстра гасне. Кімната занурюється у темряву, лише вогонь в каміні освічує нас жовтим світлом і розкидає наші тіні по кімнаті.

Я завмираю, стискаю келих у руці і переглядаюсь з хлопцями.

- Чудово, напевно дроти обірвало, - перший озивається Давид і підводиться. - Що тепер робитимемо? Це надовго.

- Продовжимо вечір, - каже спокійно Дем'ян, наче його взагалі не хвилює божевільна погода за стінами цього будинку. – Дивись, як романтично виходить.

- Ти, як завжди, оптиміст, - закочує очі Давид. - Піду перевірю рубильники на всяк випадок. Може це коротке замикання.

Він виходить з нашої затишної «галявинки» і зникає у темряві. Навіть ліхтаря з собою не взяв. Як він знає, куди йти? Але напевно вони вже вивчили цей будинок, як свої п'ять пальців.

Я теж підводжусь і підходжу до Дем'яна, щоб поставити пустий келих на столик.

- Я сподіваюсь, ти нас не залишиш, - раптом хапає мене за зап'ясток. В його зелених очах виблискує вогонь, коли він дивиться на мене. - Ми знайдемо чим зайнятись. Гарно проведемо час.

- Я думала, на тому вечеря закінчена і ми розходимось по кімнатах, - кажу з придихом і оглядаюсь в темряву, шукаю поглядом його брата.

- Світла нема, що ти будеш робити нагорі в темряві? Спати ще рано, - промовляє грайливо.

Він погладжує великим пальцем шкіру біля зап'ястя і цей жест змушує моє серце прискоритись у ритмі. А місце дотику поколює.

- І що ти пропонуєш? - запитую пошепки і важко ковтаю.

https://booknet.ua/reader/zveden-zaboronena-gra-b448114?c=4926310&p=1

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Про деякі речі які складно писати.
Вивчаю потроху деякі аспекти письменницького ремесла. І останнім часом доволі складно писати, тому що опрацювую певну техніку і думаю над нею: Майстерність автора проявляється не в тому, щоб пояснювати та розжовувати,
Про те що чекає далі...
Доброї ночі усім! Хочу розповісти про мої майбутні плани. Окрім написання творів, я ще маю багато хоббі. Одне з них це... ютуберство! І ось я сидів, подумав, а чому б і ні ? В мене появилося пару ідей і досить скоро я зніму відео
Як народжувалась книга: від ідеї до 50 розділів ❤️
Ідея прийшла вночі (як і все найкраще у моєму житті - і найгірше). ☕ Я думала: а що, якщо жінка, яка досліджує чужі смерті, раптом опиниться в центрі чужої гри? Не як жертва - як змінна. Як інструмент, який став чимось більшим. ✨ Я
Аліна лютує...
​Вітаю, любі мої букнетівці!❤️ Запрошую до оновлення: Аліна з'являється на сходах із дитиною на руках. У мене очі лізуть на лоб! Не можу відірвати погляду від немовляти, щоб подивитися в очі матері. Але ковтаю і видихаю... ​—
Директор мандрівного театру
Продовжую вас знайомити з кастом "Зруйнової гордості". Сьогодні у нас на блюді — Реджинальд Мун Кім. (Норман і Реджинальд) “— Реджинальд Мун Кім. — Представився він, простягаючи Норману руку. — Вам
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше