Тринадцятий розділ книги "Повернутий час" опублікований.)

— Ста-а-ас! Ну нарешті! — Раптом пролунав дзвінкий, дещо капризний дівочий голос, що розрізав повітря. Сеня побачила, як Ді, глянувши вперед, закотила очі й красномовно хмикнула. З боку кав’ярні до них прямували дві дівчини з термогорнятками в руках. Сеня чомусь була впевнена: голос належав саме тій, що йшла першою. Вона виглядала так, наче сплутала засніжене паркування зі знімальним майданчиком для реклами дорогого спортивного одягу. Справжнє втілення образу “Instagram-girl”. Платиновий блонд ідеальними пасмами спадав на плечі. Світло-карі очі з медовим відтінком мали той особливий вираз, який з’являється не від емоцій, а від звички постійно дивитися на себе у фронтальну камеру. Ідеальні стрілки, густі вії та повні, підправлені філером губи. Чорні лосини в облипку підкреслювали кожну годину, проведену нею в тренажерному залі. Коротка червона куртка вигідно контрастувала з волоссям, та світлими уггами. Хутряні навушники кремового кольору завершували образ дівчини, яка звикла бути в центрі уваги. Але зараз її власна увага була прикута виключно до Стаса. — Це хто? — Не втрималася Сеня, шепочучи на вухо подрузі. — Це самопроголошена королева цієї компанії — Христина, або, як вона воліє себе називати, Кріс, — з сарказмом зашепотіла Ді у відповідь. — І її подружка з перемивання кісток “простих смертних” — Ангеліна. Вона кивнула в бік другої дівчини. З довгим каштановим волоссям, в білій куртці, лосинах і шапці вишневого кольору, Ангеліна була чимось схожа з Кріс. Ті ж пухнасті вії. Ті ж старанно окреслені губи. Проте до залізобетонної самовпевненості подруги, Ангеліна явно не дотягувала.