Дія знижки закінчується. + Закінчення історії...

До закінчення дії знижки залишилось чотири години. 

   Аня сіла в авто і салоном відразу рознісся аромат її парфумів. Він в неї кайфовий. Я зацінив це з самого початку. Не нудотно солодкий і не різкий , якийсь квітковий здається .  

  - То куди їдемо, лялечко?

  - Слухай ! В тебе що якийсь пунктик щодо жіночих імен? Чи моє тобі так не подобається? - запитує розвернувшись до мене.

  - Ні. Я просто так звик. - відповідаю як є. - Звик цим не заморочуватись. 

  - Щоб випадково не помилитись і не переплутати? - сміється.

  - Ні. Я їх просто не запитую. Мене це не цікавить. - відповідаю а вона кривиться.

  - Фу. Поїхали краще . Поки я не передумала. - відвертається до вікна.

  - Ти ж сама запитала. Чи хочеш щоб я брехав. - посміхаюсь. 

  - Дякую за чесність. Поїхали вже. Я хочу каву з пончиком. В центрі є кондитерська , там можна взяти щось з собою і з'їсти в автомобілі.  

   - Пончики? Ти хочеш щоб я їв пончики? - обурююсь. Вона може обрати будь-яке місце , натомість... Це що знов гра якась? Чи вона вирішила навмисне мене дратувати?

   - Не психуй, голодуючий . Поруч є ресторан і кафе. Візьмеш собі щось. Я просто не в тому одязі ,  в якому по ресторанах ходять . - Як на мене, то вона має чудовий вигляд , але нехай. Я все одно їй цього не скажу.

   Я зупинив автомобіль біля вказаної кондитерської. Руда вийшла не чекаючи мене і пішла  всередину. Ну що за дівка? Виходжу і прямую за нею. Видно дівчина тут постійний клієнт , бо почувається наче вдома. І хлопець що за стійкою шкіриться до неї так, що хочеться йому зуби порахувати… Але Аня навіть уваги на нього не звертає. Вся її увага прикута до вітрини з різноманітними тістечками.

   - Дивись, велитню , ось ці тістечка, дуже класні. Там заварний крем . А тут всередині полуничка . - показує мені мала . 

   - Обирай що хочеш. Я не люблю тістечка. Я тут лише каву візьму . 

   - Точно? Пошкодуєш. Я ділитись не буду. - посміхається і складає руки під грудьми. Я висну спершу на її губах, потім опускаю очі на декольте… Трясця! Всередині знов починається пожежа... Згадую вчорашній вечір... Як зминав і цілував ці груди… Як вона стогнала і реагувала на кожен мій дотик… А потім згадую про довідку... Чортова відьма!

   - Бери вже бісові тістечка і пішли звідси. - гаркнув і пішов до каси. Замовив нам каву,  поки зеленоока з надутими губами показувала продавцю пальчиком на обрані нею тістечка. Потім  розрахувався і ми вийшли . Дівчина насупилась і мовчки йде до автомобіля. - Зачекаєш в авто , чи знов по-тихому зриєш, як минулого разу? - запитую ображену.

   - Поки що залишусь. - єхидно посміхається. - Я ще не встигла тобі мозок винести. - дивно! А мені здається, що вона тільки цим і займається . І головне , що особливо нічого для цього не робить. 

   - Тобі щось взяти? 

   - Ні. Мені цього вистачить. - показує поглядом на коробку з тістечками і на каву.

   Я пішов в ресторан , зробив замовлення і попросив скласти з собою . Роблю таке вперше . Через забаганку якоїсь дівки... Це одночасно ратує і викликає посмішку. Що цікаво вона далі придумає? І вона придумала...

   Коли я підійшов до автомобіля , руда сиділа за кермом.

   - Я відвезу тебе в чудове місце. - широко посміхається. А куди поділась насуплена , ображена дівчинка? Невже її підмінили поки мене не було? Чи може її викрали прибульці? Чи вона знов щось задумала? Але мені стало цікаво подивитися що буде далі , тому, сів на пасажирське місце і відкинувся на спинку сидіння. Уявлення не маю як так сталося , та я заснув.

   - Приїхали велетню. - розплющую очі . Ми здається в якомусь лісі. - Лопата в багажнику є? – посміхається відьмочка?

   - Якого біса ми сюди припхались? І навіщо тобі лопата?

   - Щоб зарити тебе в лісочку, поки дрихнеш. - сміється.

   - Ні. Там тільки віник . От на ньому й полетиш додому. - відповідаю і виходжу з авто. Вона теж виходить . Робить кілька кроків вперед , розводить в сторони руки і гучно вдихає повітря. 

   - Подивись, яка краса! А повітря яке... - скептично підіймаю брови.

   - Ти привезла мене сюди щоб подихати?

   - Не бурчи! В автомобілі  є щось , що можна постелити на траву , щоб сісти? 

   - Ну звісно! Я ж щодня по різних чагарниках вештаюсь. - фиркаю. - Хоча... Може бути плед. - відчинив багажник. Дістав плед  і протяг дівчині. Вона задоволено заплескала в долоні і взяла плед. Розстелила його на полянці і почала розкладати наші харчі. В якийсь момент зловив себе на тому , що   посміхаюсь спостерігаючи за нею .  

   - Ласкаво прошу до столу! - посміхається . Гмикаю і сідаю на плед. Дівчина сідає навпроти.

   - Клас! Ми приїхали чорт знає куди , щоб з'їсти нарешті свій холодний сніданок.

   - Рот закрий і не псуй настрій. - гаркає. Підіймає до рота еклер і кусає. - Ммм. Який кайф. - стогне і облизує крем з своїх губ . Мій погляд приклеївся до її губ і до маленького рожевого язика… Гіпноз якийсь… Я вже забув про свій сніданок. Мене мучить інший голод. І він набагато сильніший.  Пожераю очима її губи і дівчина це помічає. Теж дивиться на мої губи. Потім спирається долонями на плед і підповзає до мене повільно наче кішечка .

   - Що ти робиш? – запитую, та вона кладе пальчики на мої губи.

    - Замовкни! Не псуй момент.

    - Ти за останні п'ять хвилин, вже двічі заткнула мені рот. - посміхаюсь коли наші обличчя вже зовсім поруч.

    - А ти проти? – шепоче мені в губи і сама ніжно цілує. Відразу поглиблюю поцілунок, але не поспішаю. Цілую ніжно , повільно , наче смакуючи. Наші язики сплітаються в якомусь неймовірному танці , ковзають , вивчають… Мені це до сказу подобається. Здається я вперше в житті так цілую дівчину. Не для сексу. Не як частину прелюдії, а просто кайфуючи від поцілунку. Просто тому , що це виявляється до біса приємно. Перетягую дівчину собі на коліна і стягнувши резинку занурюю руки в її волосся. Аня обіймає мене за шию і я відчуваю як вона розслабляється і плавиться в моїх руках. Гладжу її по спині. І мені так кайфово зараз... Чорт! Що ж ти робиш зі мною , крихітко? Зараз почуваюсь тигром , якого гладять по шерсті і поступово приручають. Поцілунок стає більш пристрасним і гарячим. Опускаю руки на сідниці і втискаю в себе. Вона гортанно стогне в поцілунок і вигинається. 

   - Трясця! Не знущайся , аб'юзер. Хочу тебе. - Аня посміхається в поцілунок. - Скажеш щось про довідку , придушу. - вона вголос розсміялась і я теж  не стримався...

 Книга "Тебе кохати заборонено" майже завершена. В середу епілог і тоді ж книга змінить свою ціну. Встигніть придбати її за ціною передплати.

  Анотація :

      Я щойно розійшлась з хлопцем, який мені зрадив і обіцяла собі, що більше ніяких відносин. Лише навчання і друзі. Та тут з'явився він і мій світ перевернувся. Він - мій новий викладач, від якого всі дівчата в інституті пісяють окропом. І як би я цього не хотіла, та змушена зізнатись, що я теж. Тим більше, що я з ним познайомилась, ще до того, як він прийшов в інститут. Ще й як познайомилась... 
     Його поцілунки зводять з розуму, а руки міцно обіймають. Я втратила голову. Тільки це не правильно. Нам не можна бути разом. І справа не лише в тому, що він мій викладач...
Історія про Єву - доньку Кості і Аліси. Четверта книга циклу "Кохання з перешкодами". 
Книгу можна читати окремо.
- викладач і студентка
- справжнє кохання
- емоційно
- пристрасно
- відверто
- гумор
- таємниці минулого
18+

Гарного вечора і тихої ночі!