Вечірні розривні

Скільки побачень потрібно, щоб між вами справді «заіскрило»? Кажуть, існує магічна цифра три. Вона звучить як золотий стандарт, як той самий переломний момент, після якого все стає зрозумілим. Але що, як реальність

Пишучи «Сталь та Полин», я в якийсь момент зловила себе на дивній думці: називати цю історію «любовним романом» — ніби трохи нечесно. Бо коли я тільки починала, це і справді була історія про заборонене кохання.

Трохи спойлеру до наступного розділу: Алія йшла повільно, майже навпомацки. Очі вже звикли до зеленкуватого світла, але воно все одно викривлювалося, ламалося на нерівних поверхнях стін. Світні зелені прожилки

— Заходь, Гришаню, заходь. Розташовуйся! — радісно вітаю друга, коли він заходить до мого кабінету. Можливо, занадто радісно. Переграю? Назаренко дивиться на мене підозріло, трохи примружившись, наче прицілюючись,

Вітаю, мої неперевершені ♥ Я тут подумала, що постійно роблю блоги про свої книги та творчість, але за всім цим стоїть жива людина. Тобто я. 100 фактів про мене як творчу особистість щодня. День перший. Перше