Додано
22.02.26 11:34:19
«нуль-ключ» - завершено!
«Нуль-ключ» завершено.
Це моя перша історія такого об'єму, яку я довела до кінця.
Ксав’єр став для мене близьким другом, і мені сумно з ним прощатися. Але всі історії рано чи пізно мають дійти до свого логічного завершення — інакше вони втрачають смак.
Коли я писала двадцятий розділ, я довго відкладала фінал, постійно боролася зі своїми внутрішніми демонами, щоб не переписати кінцівку, яку продумала ще дуже давно. І я щиро сподіваюся, що вчинила правильно.
Дякую двом моїм близьким подругам — Лікі та Марині — за підтримку й постійні поштовхи. Завдяки вам ця історія дійшла до кінця.
До нових зустрічей!
Асія Край
95
відслідковують
Інші блоги
Я пишу електронні книжки, бо мене ніхто не слухає. Пишу, бо по- іншому розсипаюся внутрішньо. Іноді тиша лякає, а іноді дозволяє зрозуміти себе. В моїх книжках реальність поєднується з містикою, створюючи магічний реалізм.
Сьогодні писала продовження «Крихітко, біжи!» у парку з гойдалками. Вайб просто неймовірний. Єдине «але» - шум стояв такий, що написати вдалося зовсім майже нічого)) не та атмосфера для трилера. Бо ці нескінченні:
Можливо, тому що письмо ніколи не було лише способом спілкування. Воно завжди було способом існування. Людина пише не тоді, коли їй є що сказати світу, вона пише тоді, коли світ всередині неї стає занадто гучним, щоб мовчати.
Вітаю, мої солоденькі! Ще на початку історії стало зрозуміло, що Лютер — напівкровка, і саме тому він бігає Кел'Зароном без рогів. Але насправді він їх має, як і крила. Як і всі демони. Проте роги для демонів — це
Привіт. Є одна здібність, яка звучить майже як абсолютна мрія будь-якої допитливої людини. Або як прокляття, якщо подумати трохи довше. У світі «Очей Роду» існує дар, що дозволяє бачити майже все. Окрім майбутнього,
4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиМені було дуже сумно читати цей блог і останні розділи, тому що це дійсно кінець історії… Я чекала виходу кожної нової частини. Після кожного розділу залишалося багато питань, хотілося швидше дізнатися, що буде далі, і розібратися у всьому до кінця. У мене постійно виникали думки: «невже це зробив він?», «чи, можливо, це вона?», «а раптом усе зовсім не так, як здається?» — і саме це тримало в напрузі до наступної глави.
Історія затягнула, особливо сама ідея з переміщеннями між світами і навігатором. Було цікаво спостерігати, як поступово розкривається світ і як усе складається в загальну картину.
Окремо хочеться сказати, що придумати такий світ — це дуже складно. Потрібно продумати логіку, зв’язки, деталі, щоб усе не розсипалося. І тобі вдалося зробити його цілісним і живим ❤️
І дуже шкода прощатися зі світом Ксав’єра і з Алісою. За цей час до них справді звикаєш
Сподіваюся, що «Нуль-ключ» переможе в конкурсі. Ця історія точно цього заслуговує!
Qwemy, Дякую за підтримку ❤️❤️❤️
❤️❤️❤️
Іванна Роман, ❣️❣️❣️
✌️✍️❣️❣️
Іван Павелко, ❣️❣️❣️
Вітаю з завершенням ❣️
Ромул Шерідан, Дякую)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати