Моя гіпотеза формування супутників

Мій роман "Діамант" потребує певного пояснення. Чому Дедал у романі має великий масивний супутник на відміну від Марса. Дедал, отримував менші гравітаційн збурення ніж Марс, бо тутешій аналог Юпіера розташованй значно далі, ніж у нашій Сонячній системі.

Які фактори впливають на формування супутників планет? 1. Наявність великого материнського об'єкта з достатньою гравітацією і досить швидким обертанням 1. Наявність достатньої кількості матеріалу для формування супутників. Необхідною умовою для формування супутників є наявність швидкого обертання планети навколо своєї осі. І наявність міфічної Теї не обов'язкова. На мій погляд, супутники утворюються на орбіті, близькій до стаціонарної. У «зоні відносного спокою». Спочатку формується один, потім у точці Лагранжа на протилежному боці орбіти - інший. Якщо матеріалу достатньо, а материнське тіло досить масивне, процес йде далі, попереду і позаду двох місяців формуються ще по два коорбітальних супутники. Всього їх може бути до 6. Земля, на початку часів мала два супутники на стаціонарній орбіті. Але два супутники не можуть довго існувати на одній орбіті. Гравітаційні збурення призвели до змін їх позицій відносно один одного. Один знаходився ближче до Землі, другий Місяць трохи далі. У якийсь момент вони зблизилися. І розійшлися. Один супутник отримав імпульс, почав віддалятися від Землі, підхоплений відцентровою силою. Другий його втратив, опустився ближче до поверхні. Так повторювалося багато разів. Мабуть саме тоді Місяць і пережив період розплавлення. Він продовжував віддалятися від Землі, розганяючись приливними силами. Другий супутник приливний вплив все більше сповільнював. Настав момент, коли приливний вплив почав почав розривати другий місяць на частини. Одні уламки падали на поверхню, утворюючи тимчасові кільця, інші, отримавши імпульс, могли навіть підніматися вище стаціонарної орбіти. Але тут перший Місяць, відібравши імпульс, спрямовував їх назад до Землі. Останній уламок другої місяця зруйнувався, утворивши кільця в Ордовицькому періоді. Так у нас залишилася один Місяць. Марс мав тільки один місяць, менша маса, менше матеріалу (можливо залишки матеріалу, з якого утворився пояс астероїдів). Імпульс, щоб віддалитися від Марса, взяти було ні з чого. У підсумку місяць зруйнувався. Лише одному уламку - Деймосу вдалося піднятися вище стаціонарної орбіти і почати віддалятися, захоплюючись приливним впливом Марса. Другий - Фобос, знаходиться в стані повільного падіння. Через 50 млн років він зруйнується, утворивши кільця, і зникне назавжди. Венера і Меркурій обертаються дуже повільно, тому у них немає місяців. Юпітер мав 6 супутників, два з яких зруйнувалися, утворивши масу уламків, частина яких впала на Юпітер, а частина знаходиться на орбітах навколо гіганта досі як дрібні супутники.