Архітектор порожнечі. Осінь у скляній колбі.

Книга 2: «Архітектор порожнечі. Осінь у скляній колбі»

Друзі, перша глава другої книги циклу «Відьма з гірського краю» вже чекає на вас. Ласкаво запрошую у світ, де аромат яблучного пирога змішується з крижаним подихом невідомої магії.

Усе, як ви полюбляєте:

Атмосфера Карпат: мідні схили, густі тумани та перші приморозки, що змушують сильніше кутатися в кардиган.

 Бальтазар у безрукавці зі старої шкарпетки та домовик, що воює з опалим листям — їхні суперечки стали ще кумеднішими!

Нове розслідування: у лісі зникають маленькі духи, а на порозі з’являється загадковий Артур. Хто він: звичайний археолог чи мисливець за відьмацькими душами?

Та багато ілюстрацій: книга, як і раніше, супроводжується неймовірними (сподіваюсь) ілюстраціями, щоб ви могли відчути атмосферу на повну.

Зображення піна-розповіді

І найголовніше, пам’ятайте:
Ваші коментарі та фідбек — це те паливо, на якому мітла летить найшвидше! Стоп-кран не працює, летимо назустріч пригодам!

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Щось буде...
Щось буде… ❤️❤️❤️Увечері Рута вимкнула світло й сіла біля вікна з чашечкою м’ятного чаю. Небо було зоряне, настрій — чудовий. Її огорнуло відчуття спокою та безпеки. Вона тепер була впевнена, що все буде
Герцог бере плату за продовження
Дякую кожному, хто підтримує історію та вболіває за Герцога і Елізу ❤️ Після пристрасної шлюбної ночі в маєтку (18+ тут не цитую) вони починають пізнання одне-одного Буде ще ❤️❤️❤️ і скандальніше! Передплата
100 фактів про мене. День шостий.
Вітаю, мої неперевершені ❤️ Напевно ви подумали, що я забула про цю рубрику? Аж ніяк хд Прийшов час поговорити про те, як я зазвичай пишу книги. Зодча тіней задалася питанням, що ж стоїть у автора за конструкцією
Коли картинка руйнується
Кохання — це не тільки взлети, а й падіння. Дівчиною мені довелося пережити це у всіх барвах, адже я закохалася у батька своєї подруги. Мені було лише 21 і я не знала, що робити з цими почуттями. Вадим мене то відштовхував,
За гріхи мої тяжкі…
У пам’яті Лариси Леонідівни хаотично спалахували епізоди, за які — теоретично — перед інопланетянами їй мало б бути соромно. Уфф, ну тут уже… Гаразд, цукерок і конвертів від заочників вона більше не братиме, це
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше