Сьогодні сорок днів, як немає мого батька.

Кажуть, саме в цей день душа остаточно відлітає у вічність. Але я вірю, що частина його душі залишилася тут — у рядках, які він писав у найважчі часи.

​Він не був поетом, але коли прийшов лютий 2022-го, його почуття перетворилися на вірші.

​Сьогодні, на вшанування його пам’яті, я хочу поділитися з вами його творчістю. Це збірка про війну, про боротьбу і про надію. Для мене це не просто текст, це його біль за Україну і за віру в наших солдатів.

І ЗНОВ НА ВКРАЇНІ ВІЙНА

​«Ми не герої, і не шукаємо слави, вона сама нас знайде. І в битвій кровавий із ворогами до перемоги нас приведе.» 

​Запрошую вас прочитати ці вірші. Нехай вони стануть ще одним свідченням того, через що ми пройшли і за що боремося.

​Світла пам’ять тобі, тату. Твоє слово тепер житиме серед людей.