Рецензія на "Рейтинг" від Тетяни Гищак

Давненько не писала я рецензій, тож маю нагоду виправити це. У рамках безстрокового марафону прочитала наукову фантастику від Тетяни Гищак під назвою "Рейтинг".

Історія починається з Володимира - він живе на 4 поверсі штучного світу Рейтполіс та працює механіком. в його думках - син, який утік з дому. Спочатку віднесла цей твір до історії про класичний конфлікт батьків та дітей. Однак, далі автор заглиблює у більш глобальну проблему - нелегали, народжені без дозволу, поверхи, де проживають люди з різним соціальним прошарком та він - Рейтинг, який панує над життям у Рейтполісі. Нелегалом є Сашко - син Володимира. Хлопець підписав ризикований договір і втрапив у халепу. Люблячий батько вирішує йти за ним, аби урятувати свою дитину.

Якогось одного яскраво вираженого головного героя тут немає. Кожному автор придіялє практично рівнозначний простір у книзі. Сашко хоч і народився поза системою та не мав права ходити до школи, проте, має винятковий склад інтелекту, який спонукає його потрапляти у різноманітні ризиковані ситуації.

Перший розділ третьої частини спонукає до роздумів. Авторка говорить зі сторінок вустами Сашка про те, що стабільність - не є основною потребою людини з високим рівнем інтелекту. Їй потрібен розвиток та долання вершин, потрібен постійний рух. Така людина не може все життя існувати на комфортному 18 рейтингу, бо далі немає росту, немає виходу допитливому інтелекту. 

Загальне враження:

Текст хоч і має гострі сюжетні моменти, однак, описані вони у такому спокійному тоні, що емоційного відгуку переживань за героїв немає. Принаймні, у мене не було. Взагалі весь текст йде плавно, спокійно - я б назвала це флегматичним стилем написання. З одного боку, це заспокоює, добре читати наніч. З іншого, ловила себе на миттєвому імпульсі "Ось тут би я додала перцю і закінчила розділ на невизначеності, хай читач переживає".

Також мені не вистачило описів, хоча не скажу, що в книзі вони повністю відсутні. Може, це лише моє, бо я дуже люблю описи в книгах, вони дають відчуття тривимірності. Та, незважаючи на це, книгу читала з великою цікавістю. Мені подобається наукова фантастика, подобається як автори таких робіт уявляють майбутнє людства. Воно в усіх різне і це створює круте різноманіття. А тут пані Тетяна описала доволі крутячий світ, де всім заправляє ШІ, а люди - маріонетки, які женуться за примарним найвищим рейтингом, який враховує лише зовнішню частину життя людини, повністю ігноруючи внутрішні чесноти.

Кінцівка порадувала. Хоча я більше автор драматичного стилю, однак, сама дуже люблю читати хеппі-енди. Але такі, щоб не відірвані від реальності. І авторці вдалося дійсно не відірватися, а залишити хоч і щасливий, проте, прагматичний кінець.

Чи порекомендувала б я читачам цю роботу? Однозначно, так. 

Дякую за увагу. Бережіть себе, усіх обійняла. Як завжди, ваша Ріна Март