Як я "обдарувала" свою героїню власними страхами)

Ви теж додаєте в книгу щось із свого життя? Я ось вирішила свою історію подарувати Алексі. Я справді ледь не втопила свою подругу в річці, де була глибина в метр)) Досі пам'ятаю її перелякані очі та не дуже пристойні вислови в мою адресу) Тоді в воді мене накрила така паніка, що мозок відключився. Плавати навчити ще намагався мій чоловік, теж забив на цю затію))) Також своїй потраплянці передала свій страх висоти) Характер тільки її зовсім не такий, як у мене))) Випадково в магії, невипадково з ним

Я дістала щітку для волосся та почала приводити його до ладу. Швидко поглянула, чим займається чоловік. А застала його за спостереженням за моїми діями.

Він дивився на мене з якимось дивним виразом обличчя. Здавалося, його очі змінили колір, ставши ще темнішими. Але мене це не злякало, навпаки — я дивилась на нього у відповідь, наче зачарована, продовжуючи розчісувати волосся.

Через кілька миттєвостей він струснув головою та прокліпався. Потім майже побіг у бік річки, на ходу скидаючи з себе сорочку і стрибнув туди. Ненормальний! Вирішив втопитися?

Я ж не зможу допомогти, бо абсолютно не вмію плавати. Ще з дитинства мене вчили батьки, подруги, навіть тренер, але все марно. Ну не можу я на воді втриматися, відразу йду на дно.

Одного разу я ледь не втопила Дейзі, яка вирішила вчити мене в озері, що було неподалік нашого дому. Спочатку все було добре, вона мене підтримувала за ноги та живіт, та коли відпустила руки, я перелякалася. Паніка стрімко накрила мене так, що я схопилася за неї й почала тягнути Дейзі під воду. Вона ледь вибралася з-під мене. Більше плавати ми не ходили.

Тому за ним я не полізу, бо врятувати не зможу, а тільки втопитися допоможу.

Раптом із води, мов антична статуя, з'явився Різ. Він повільно виходив на берег. Краплі води стікали з широких плечей та рельєфного торсу, не оминаючи кожен м'яз. Штани непристойно прилипли до ніг, я намагалася не дивитися нижче живота.

Я завмерла, мов укопана, не в змозі відвести погляд. Щоки спалахнули гарячим рум'янцем, а в грудях застукотіло серце. У цю мить я не думала про його дурну поведінку — я просто потопала в захопленні його вродою. Різ був неймовірно, майже нереально сексуальний. Трясця, що ж ти робиш зі мною? 

Коли наші погляди зустрілися, я миттєво відвела очі, намагаючись приховати бентежне задоволення від споглядання.

Цей павич злегка посміхнувся, помітивши мій рум'янець. 

Він легкою, хижацькою ходою підійшов до мене, зупинившись на відстані витягнутої руки:

— Що, леді – печерна людина, вперше побачили справжнього чоловіка без верхнього одягу?