Цей момент нарешті настав. Омелян таки дістався клубу й зустріч головних героїв книги Покарай мене ніжно відбулася. Й маленький спойлер. Наступний розділ планується дуже гаряченький. 

Я повертаюся спиною до стійки, спираюся ліктями. Дивлюся на зал. Мокрі тіла, божевільний ритм. І тоді бачу її... Вона стоїть на другому поверсі, біля поручнів. Чорна сукня облягає тіло, ніби намальована на шкірі. Виріз на спині — глибокий, до самого хребта. Волосся темне, довге, падає хвилями. Вона дивиться вниз — спокійно, владно, ніби весь цей вир належить їй. І в ту мить наші очі зустрічаються. Через натовп. Через дим. Через тисячу людей, які танцюють і кричать, ніби завтра не буде. Вона не відводить погляду. Я теж.