Можливо, ця історія вийшла трохи затягнутою, але вона — завершена.
І я хочу подякувати цій спільноті за теплий прийом.
Ваші реакції, підтримка й просто присутність поруч надихали мене писати далі.

Так, ця книга неідеальна.
Але це мої перші кроки — як у немовляти, яке тільки вчиться стояти на ногах.
Тому прошу не судити суворо.

Я намагалася створити місце для кожного, хто колись відчував себе зайвим або неприйнятим.
Бо кожному з нас потрібен куточок, де тебе бачать, чують і приймають.

У кожного героя цієї історії були свої трагедії.
Вони втрачали родину, зв’язки, опору.
Але знайшли одне одного.
Боролись разом.
Робили важкі вибори.
І здобули щось справді цінне — людей, які стали їхнім домом.

Я бажаю кожному з вас знайти таке місце.
І таких людей поруч.
Тих, хто прийме вас без умов.

І пам’ятайте:
правильні рішення завжди найважчі.