Продовження Монстри не питають

За минулий тиждень моя книга Монстри не питають оновлювалася щоденно.

Тепер так буде до завершення книги. Я майже на фініші.

Мені дуже приємно, що її все ж таки читають, і напевно вона знайде і в майбутньому ще більше своїх читачів.

Я вдячна кожному, хто поставив вподобайку чи написав коментар.

Це візуали Роберта і Сари

Ось вам маленький спойлер

Вона дивилася прямо. А Роберт відчував, як просто зараз захиталася його легенда. І тепер все залежить від того, що скаже ця жінка. До яких висновків вона прийшла. І що збирається з цим робити.

• • Я думаю, ви тікаєте, - повільно вимовила вона найнебажанішу, але таку вірну версію.

Гудіння навколо стало голоснішим. Чи це лише в його голові? Він спокійно дивився на Дороті і мовчав, вирішуючи чи варто бути відвертим. І наскільки. Бо від цього залежали життя його і Сари.

• • Від чогось. Або від когось, - додала вона.

Його тіло не напружилося. І страху не було. Він не нервував, і навіть не сіпнувся ні зовні ані всередині.

• • І якщо так? - тихо спитав він.

Дороті не відвела погляду.

• • В такому разі я хочу знати, чи не накличете ви проблеми і на мою голову.

Пауза розтягувалася нескінченно. Повітря, наповнене гулом бджіл загусло і тисло. Бджола сіла йому на рукав. Роберт подивився на неї, а потім знову на Дороті.

Він розумів, що наступні слова вирішать все.