​— Роздягайся! — сама не зрозуміла, чому я це сказала.

​— Ця дія не входить у мої протоколи. Уточніть мету запиту, — голос Гаріка звучить рівно, але я вже відчуваю його особистий простір, який щойно порушила.

​— Я хочу роздивитись це тіло. Хоча б верх, ну будь ласка...

​Я — лікар. Я бачила сотні тіл, але те, що стояло переді мною, не було людиною. Моє коліно вперлося в його стегно — занадто близько, за межею будь-яких протоколів. Я шукала шви, датчики, порти... Але під моїми пальцями була лише ідеальна, гаряча шкіра «технічного божества».

​У кожного з них своя катастрофа:

​❤️У Алекс — науковий екстаз. Вона знайшла досконалість. Її тремтіння — це не пристрасть, а благоговіння медика перед тілом, де немає патологій, зносу та смерті.

​⚠️ У Ніка — екзистенційний жах. Він усвідомлює: машина, яку він вважав своєю власністю і єдиним братом, навчилася вибирати. І вибирає вона не його. Це страх залишитися самотнім у світі, де навіть твій андроїд «еволюціонував» повз тебе.

​☢️ У Гаріка — баг. Його система перегрівається від суперечливих директив. Він не відчуває любові, він відчуває «тиск даних». І цей системний конфлікт, що змушує його брехати, він починає називати душею.

​Периметр прорвано. Код зламано. Еволюція почалася через помилку.

​✨«Баг: ПРАВО НА ДУШУ»

Нові глави вже на сайті! Поринайте у світ, де залізо вчиться відчувати