Додано

18.02.26 15:36:20

Присвячується всім «мертвим» сторінкам.

Сподіваюся, що з авторами все добре — просто натхнення тимчасово їх залишило. Вірю, що воно обов’язково повернеться разом із новими рядками, історіями та світами, на які так чекають читачі.

Час стирає обличчя поволі,
наче дощ — випадковий слід,
та між рядків, у цифровій долі,
ще живе їхній вигаданий світ.

Хто вони є і ким колись були?
Чи згадає хтось про них крізь роки?
Чи загубляться все ж на просторі
серед інших, загублених, як вони?

Та, можливо, в нічній сірій тиші,
де тримається пам’ять і час,
хтось прочитає рядки старі —
і вони оживуть серед нас.

11 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Іван Павелко

18.02.2026, 15:51:05

Класно написано, а чи згадають на справді когось із авторів через роки? Скільки труда вклав кожен автор у свої вірші, книги, дійсно чіпляє за душу❣️❣️❣️❣️✍️✌️

Діана Дніпро

28.02.2026, 17:16:20

Іван Павелко, Так ❤️❤️❤️

Ромул Шерідан

18.02.2026, 15:47:21

❤️❤️❤️

Діана Дніпро

28.02.2026, 17:16:07

Ромул Шерідан, ❤️❤️❤️

Крісті Ко

18.02.2026, 15:51:55

Гарний вірш. ❤️❤️❤️

Діана Дніпро

28.02.2026, 17:16:03

Крісті Ко, Дякую.

Руслан Баркалов

18.02.2026, 16:26:45

Гарний вірш.

Діана Дніпро

28.02.2026, 17:15:55

Руслан Баркалов, Дякую.

Настя ДЖан

18.02.2026, 17:22:47

Дуже гарно написано❤️

Діана Дніпро

28.02.2026, 17:15:48

Настя ДЖан, Дякую

Тея Калиновська

18.02.2026, 17:16:35

❤️✨❤️✨❤️

Діана Дніпро

28.02.2026, 17:15:41

Тея Калиновська, ❤️❤️❤️

Сергій Більцан

18.02.2026, 17:34:08

Як хтось сказав: «Автори не помирають, вони йдуть у вигадані ними світи...»

Діана Дніпро

28.02.2026, 17:15:37

Сергій Більцан, Сподіваюся

Кі Цуне

18.02.2026, 17:51:30

♥️✨♥️✨♥️✨

Діана Дніпро

28.02.2026, 17:15:29

Кі Цуне, ❤️❤️❤️

Наталія Шепель

18.02.2026, 18:12:23

І це не лише тут. А й в інших мережах.

Діана Дніпро

28.02.2026, 17:15:25

Наталія Шепель, Так.

Настя Читач

18.02.2026, 18:17:09

♥️⭐❣️♥️

Діана Дніпро

28.02.2026, 17:15:18

Настя Читач, ❤️❤️❤️

Ірина Скрипник

18.02.2026, 20:36:09

❤️❤️❤️❤️❤️

Діана Дніпро

28.02.2026, 17:15:14

Ірина Скрипник, ❤️❤️❤️

Діана Дніпро

відслідковують

Інші блоги

Олександр Зоря-Заря

Звать — гукати, кликати чи звати?

Одне слово — кілька значень? У московській мові це часто норма. А в українській — кожному значенню своє точне слово. У московській мові дієслово «звать» має кілька значень: голосно кликати когось додому

Тетяна Степанкевич

❤️день Подяк❤️(✿◕‿◕✿)

І так, сьогодні той день, коли я нарешті знайшла час і хочу подякувати тим людям, котрі тут зі мною стільки часу, підтримують, репостять, дають рекомендації та читають мої твори! Хочу подякувати за чудові рекомендації, таким

Кіт Анатолій

Місячна весна і поцілунок тіней ☽

Кажуть, навесні місяць стає м’яким свідком сердець, що шукають одне одного в тумані. Його світло — не просто сяйво, а стародавня магія, що розквітає між пальцями закоханих. У ніч, коли повітря пахне квітами

Олена Родан

Ласкаво прошу в голову монстра

Сьогоднішнє оновлення буде… інакшим. Весь розділ написаний від імені Лютого. Даю вам можливість зазирнути в думки та фантазії цього персонажа. Ви зрозумієте масштаб тієї небезпеки, яка нависла над Ритою. Попереджаю

Олена Ранцева

❤️ роблю графік виходу глав ❤️

Я тебе (не) пам'ятаю Я вчора написала глав з запасом, жест 4 чи 5 наперед. Але з кожним рядком йшло все тугіше, поки врешті решт не просиділа перед відкритим текстовим редактором годину, не написавши жодного слова. У

Присвячується всім «мертвим» сторінкам.

Час стирає обличчя поволі, наче дощ — випадковий слід, та між рядків, у цифровій долі, ще живе їхній вигаданий світ.

Хто вони є і ким колись були? Чи згадає хтось про них крізь роки? Чи загубляться все ж на просторі серед інших, загублених, як вони?

Та, можливо, в нічній сірій тиші, де тримається пам’ять і час, хтось прочитає рядки старі — і вони оживуть серед нас.

11 коментарів

Час стирає обличчя поволі,
наче дощ — випадковий слід,
та між рядків, у цифровій долі,
ще живе їхній вигаданий світ.

Хто вони є і ким колись були?
Чи згадає хтось про них крізь роки?
Чи загубляться все ж на просторі
серед інших, загублених, як вони?

Та, можливо, в нічній сірій тиші,
де тримається пам’ять і час,
хтось прочитає рядки старі —
і вони оживуть серед нас.