Присвячується всім «мертвим» сторінкам.

Сподіваюся, що з авторами все добре — просто натхнення тимчасово їх залишило. Вірю, що воно обов’язково повернеться разом із новими рядками, історіями та світами, на які так чекають читачі.

Час стирає обличчя поволі,
наче дощ — випадковий слід,
та між рядків, у цифровій долі,
ще живе їхній вигаданий світ.

Хто вони є і ким колись були?
Чи згадає хтось про них крізь роки?
Чи загубляться все ж на просторі
серед інших, загублених, як вони?

Та, можливо, в нічній сірій тиші,
де тримається пам’ять і час,
хтось прочитає рядки старі —
і вони оживуть серед нас.