Моя душа продовжує говорити з вами.
Вона говорить між рядками.
У паузах.
У тих місцях, де ви раптом зупинялися й відчували — це про мене.
Колись я боялася цих слів.
Боялася оголити правду.
Боялася, що якщо покажу свої тріщини — мене не зрозуміють.
Але саме крізь тріщини проходить світло.
Я писала цю історію, щоб не втратити себе.
І поки писала — знаходила.
Шар за шаром.
Біль за болем.
Правду за правдою.
Я більше не шукаю підтвердження ззовні.
Не доводжу свою цінність.
Не стискаю себе до зручного формату.
Я дозволила собі бути.