Моя душа продовжує говорити з вами.
Вона говорить між рядками.
У паузах.
У тих місцях, де ви раптом зупинялися й відчували — це про мене.
Колись я боялася цих слів.
Боялася оголити правду.
Боялася, що якщо покажу свої тріщини — мене не зрозуміють.
Але саме крізь тріщини проходить світло.
Я писала цю історію, щоб не втратити себе.
І поки писала — знаходила.
Шар за шаром.
Біль за болем.
Правду за правдою.
Я більше не шукаю підтвердження ззовні.
Не доводжу свою цінність.
Не стискаю себе до зручного формату.
Я дозволила собі бути.
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДуже гарно ви написали, ви просто почали любити себе, і перестали думати замінших, щоб де кому в годити та бути зручною, так і треба робити, головне любити себе, і цінувати себе✌️❣️
Іван Павелко, Повністю погоджуюся з вами, навзаєм вам також гарного дня❤️
І вам дякую, що ви є❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати