І ось зараз, коли у Воронцової нарешті намітилася відпустка, на яку вона чекала майже цілий рік, Анюта була дуже засмучена, що вони не зможуть поїхати кудись разом, тому що на островах «відлежувати лежало» Маріанна не хотіла, а тягатися по пильних дорогах Андалусії, слухаючи, як Воронцова декламує Лорку в оригіналі, було вище Анютчиних сил. Переконати подругу вона намагалася ось уже цілий день. І ось вже третю пляшку вина, перетвореного на білу сангрію.

– Ну як ти не розумієш! Ти втомлюєшся, працюєш, як кінь, тобі потрібно нормально відпочити й набратися сил, а після твоєї Андалусії тобі знадобиться ще одна відпустка! Щоб відпочити від музеїв і гір! Ти ж сто відсотків не поїдеш на узбережжя Іспанії! А там так чудово...

– Старовинні фортеці й собори, корида, фестиваль танців, Алькасар з його мавританською екзотикою – ти не уявляєш, скільки всього цікавого в цьому місті! І взагалі, вся Андалусія – просто перлина для тих, хто хоче пізнати справжню Іспанію, це тобі не Каталонія з натовпами туристів і жахливим Гауді... І взагалі, якщо тобі потрібен пляж – поїхали в Коста-дель-Соль, Малага – чудове місто… там багато мальовничих бухт, там чудові готелі!

–  Саме так, – похмуро кивнула Анютка, – і ти знову будеш носитися по історичних місцях, а я буду сидіти на терасі якоїсь кав'ярні та чекати, коли ж ти зволиш знайти час для пляжу або вечірки. Звільни мене від цього! Знаю, плавали. У Криму. І в Єгипті. Пам'ятаєш, як ти затягнула мене на цілий день на піраміди? А потім в пустелю на якихось джипах – хто його знає, навіщо? Ні, подруго. Або ми лежимо на пляжі в якомусь шикарному готелі на будь-якому узбережжі нашого світу, або ти їдеш сама. І без образ. Я хочу нормального відпочинку, я хочу курортного роману із засмаглим красенем, я хочу пити коктейлі, лежачи в шезлонгу під пальмами, а не ось це все!

Маріанна засумувала, навіть сангрія втратила смак. Але Іспанія, та Іспанія, з її запахом апельсинів, з гаспачо і паельєю, матадорами й старовинними соборами, з винами, наповненими літнім сонцем і теплим вітром, занадто довго чекала на неї. І Воронцова не може зіпсувати свою довгоочікувану відпустку нудним лежанням на пляжі. Та й красені не входили в її плани. Останній не надто вдалий роман відбив все бажання спілкуватися з протилежною статтю – хлопець виявився давно і безнадійно одруженим, про що Маріанна дізналася через пів року цих заплутаних і хворих стосунків.

– Все ясно, – констатувала подруга, зітхаючи. – Все-таки Андалусія?

– Все-таки Андалусія. – Маріанна відставила келих і обійняла подругу. – Не сердься, люба, але це моя давня мрія, яку я просто зобов'язана здійснити! Останні роки я жила тільки цим бажанням – ходити між оливами на березі Гвадалквівіра, дивитися на вуличних танцівниць у квітчастих сукнях з воланами й трояндами у волоссі, слухати смаглявих гітаристів і вдихати солодкий запах апельсинових дерев. Я так хочу туди!..