Два дні до кінця предплати "Тиха вода"♥️

Любі друзі, хто читає книгу в процесі - знаю, зараз все здається максимально напруженим та драматичним, але насправді лишилося всього два розділи, один з яких - це епілог. Тому ділюся останніми візуалами. 

А ті ж, хто ще не купив книгу, бо не любить читати незавершені твори (розумію вас, сама така) - зараз найкраща нагода виправити ситуацію, бо вже за кілька днів ціна буде зовсім інша, а не передплатна. Книгу шукайте тут

Отож, ось який вигляд має кольє з місячними каменями Вістерії
32a9a0071553a689697f0f507cae1c9e.jpg

А ось і Корвін під час прийому крезнійського посланця
Зображення піна-розповіді

І ось так я уявляю собі Вістерію, коли вона поїде геть з палацу до маленького містечка на півночі. Все ще красива, але вже без дворянських суконь і прикрас
96e0c986663377f3049822a9b1d49017.jpg

І для тих, хто догортав блог до кінця, ловіть маленький бонус - промокод до книги "Тиха вода":

PHb3Fci1

 

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Людмила
16.02.2026, 18:24:38

Дякую за книгу! І вже чекаю на нову історію)

avatar
Юлія Гирина
16.02.2026, 15:22:25

Доброго дня. Дякую за промокод.

Інші блоги
Навіщо героям автор? ♥
…Щоб хапатися за блокнот і записувати все, що вони витворяють :D Не лізти в їхні особисті стосунки й сварки, підлаштовуватися під їхній характер та у жодному разі не диктувати їм, як жити! Я от декілька разів не
Гра - угадайка!
А давайте пограємо? Вже завтра стартує довгоочікувана новинка “Потраплянка для лиса” і я в нетерплячому очікуванні! Дуже хвилююся чи сподобається вам, хто з героїв стане вашим фаворитом та посяде окреме місце
Дев'ять ХвостІв
У старих легендах куміхо можуть бути лише міфом. Але що, якщо легенди не вигадували? Що, якщо серед людей справді живе той, хто має дев'ять чорних хвостів? Той, хто сильніший, швидший і старший за будь-яку
Муза.
Пишить в кого яка. Моя пішла. З якого переляку? В соплях, в сльозах, ба ледве не обсерлась з переляку. Манив солодким. Не вилазить. Дулі крутить. Вилазь! Тінь Жаху треба рятувати.
Це вам не санаторій, пане Назаренко...
Час у камері тягнеться болісно повільно. Під стелею моїх «хором» розташоване невелике заґратоване віконце, і я спостерігаю крізь нього, як густіють сутінки. Минає час обіду, а потім і вечері… Їжу не приносять, на
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше