Прочитала триптих - три коротких фентезі-оповідання автора Германа Харінгтона, об'єднаних в один цикл. Насправді кожне з них є самостійним, але вони таки об'єднані однією дійовою особою - магом Шарамом, хоч він і не завжди є головним героєм.

Що сподобалось : стиль автора, створений ним заворожуючий  світ. Картинка, що виникає в уяві - дуже яскрава. А також те, що, попри магічність, притаманну фентезі, там присутня філософська складова - і тому історія залишається в пам'яті, змушуючи обдумувати деякі моменти. Це дуже гарний показник для історії - коли немає занудних повчань,  проте є над чим замислитись.

Всі три оповідання - ніби фрагменти більшої історії, яка, очевидно, ще не написана, але десь у підсвідомості існує. І, направду, було б цікаво її почитати. Можливо, вийшло б щось на зразок "Відьмака" Сапковського, зі своїм оригінальним вайбом. В мене ще чомусь асоціація з Конаном, хоч і не розумію, чому)) Хоча, якщо автор за це візьметься - історія стане повнішою, більш багатогранною і, цілком можливо, видається у щось абсолютно самобутнє.

Це посилання на другу історію, але варто читати весь триптих:

Чари Маєни