Рецензія на роман «поцілунок звіра» , Анна Лінн

Всім привіт!
Вперше беру участь у марафоні взаємного читання і перша книга, яку мені пощастило прочитати — це роман Анни Лінн «Поцілунок звіра». Одразу скажу: я не критик і не літературознавець, просто ділюся своїми враженнями як звичайна читачка. Тому це буде щиро і без “розумних слів” .

Якщо коротко про відчуття — книга дуже атмосферна. З перших сторінок вона дійсно  нагадала історію про Красуню і Чудовисько, але тут все набагато похмуріше  і напруженіше з кровʼю , безладом і сирістю... Одразу відчувається таке бррр.... Це не казка, а  така трохи моторошна історія, як підкреслила сама автор в моєму коментарі, - в готичному стилі ( я написала, що мені не вистачило драматизму боротьби між добром і злом і автор пояснила , що саме в рамках даного стилю так і повинно відбуватися). Отже, повертаючись до  книги,  місце подій — це такий собі заколдований замок, який вдень виглядає досить гарно, а вночі перетворюється на ʼмісце мерзості  і страхуʼ . Коли читала описи, прямо відчувала цей холод, запах троянд і металу, тишу, від якої мурахи по шкірі. Якщо казати про героїв, то досить цікавою мені виявилась постать хозяйки замку, таку собі відьмочку, яка нею стала через жахливі речі свого юнацького досвіду. Тут ,мабуть , мені хотілося б від неї більш цікавих магічних речей , щоб аж в крикнути  ах і ой...Стосовно Алекса — це взагалі сумна частина книги. Його перетворення на звіра сприймається мабуть, не лише як прокляття, а як наслідок того, що з людиною можуть зробити інші. В принципі всі герої книги, як на мене, показують оцей взаємозвʼязок, як інші люди впливають на нас і як це потім відображається... ким ми стаємо...що робимо і як змінюється поведінка людини, її вчинки і сам сенс її життя...

Єдиний нюанс як на мене — початок був  трохи повільний. Події розгортаються не одразу, і перші 2 сторінки я намагалася зрозуміти ідею  сюжету. Але далі все стає цікавіше і події описуються достатньо зрозуміло і прозоро. Щодо магії — вона описана красиво, правда іноді я ловила себе на думці, що не зовсім розумію, як саме вона працює. Хоча, можливо, це було зроблено спеціально, щоб залишити більше загадковості  і зацікавленості у читача. Фінал був очікуваним і щасливим що не може не тішити. 

Підводячи підсумок, хочу сказати, що книга "Поцілунок звіра» залишив після себе трохи тривожний, але приємний післясмак. Я взагалі емоційна людина і не дуже люблю читати страшилки, тож на початку трохи напряглась читаючи про кров, але рада що прочитала до кінця.  Це книга для тих, хто любить темні історії з психологією та непростими героями. Я рада, що саме з неї почався мій марафон читання .

Дякую організатору марафону за участь , а автору за творчість і цікаву історію кохання! Бажаю натхнення і віддану аудиторію своїх читачів. 

А це моя візуалізація щодо книги , очами ШІ  тож раджу всім до прочитання!!!